28 березня 2012 р. Справа № 5649/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивач посилався на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, в 2007-2010 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивач просив зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час включно.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.11.2010 року, яка прийнята в скороченому провадженні, позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 22.04.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.11.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачки в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обгрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 22.10.2010 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах строку звернення до суду, тобто з 22.04.2010 року по 05.11.2010 року. Позовні вимоги поза межами строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в межах строку звернення до суду у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо невірного застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, тому оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197ч.1, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.11.2010 року по справі № 2а-656/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22.04.2010 року по 05.11.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та з урахуванням виплачених сум.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.04.2010 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
ОСОБА_2