28 березня 2012 р. Справа № 16564/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивачка посилалася на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, в 2007-2010 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати їй пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.12.2010 року, позов задоволено.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 27.04.2010 року по 27.10.2010 року, з урахуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області у проведенні перерахунку пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області пенсій за віком.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
Ч. 1 та ч. 2 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом 27.10.2010 року.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах строку звернення до суду, тобто за період з 27.04.2010 року по 30.09.2010 року. Позовні вимоги поза межами строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.
Згідно ст.6 п.2 ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95, позивачці при нарахуванні та виплаті вищезазначеної недоплаченої соціальної допомоги слід збільшити розмір такої на 20%, оскільки позивачка проживає в гірському населеному пункті України, що підтверджено відповідним посвідченням у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог поза межами строку звернення до суду, тому оскаржуване рішення підлягає до скасування з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 202, 205, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задоволити частково.
Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.12.2010 року по справі № 2а-521/10 скасувати та прийняти постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», за період з 27.04.2010 року по 30.09.2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Позов в частині позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за період з 01.04.2010 року по 26.04.2010 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
ОСОБА_2