21 березня 2012 р. Справа № 37231/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
06 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області (далі - УПФ України в Кельменецькому районі) щодо ненарахування їй щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та вирішено зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй спірну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік та з 22 травня 2008 по день ухвалення рішення суду.
Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Кельменецькому районі щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і вирішено зобов'язати відповідача провести їй нарахування та виплатити, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 06 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 12 листопада 2010 року.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Кельменецькому районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Просить застосувати встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, невиплата УПФ України в Кельменецькому районі позивачці щомісячної надбавки у вищезазначеному розмірі за період з 06 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 12 листопада 2010 року є протиправною. Крім того, при вирішенні даної справи суд першої інстанції допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мала право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги дату звернення позивачки до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати йому передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 06 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 березня 2010 року слід залишити без розгляду.
Стосовно інших позовних вимог щодо здійснення позивачці нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 лише за період з 06 березня по 12 листопада 2010 року.
Разом із тим, вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Кельменецькому районі Чернівецької області, обов'язок щодо нарахування та виплати їй доплати до пенсії, як дитині війни, судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачеві у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області задовольнити частково.
Постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року у справі № 2а-205/10 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 06 березня по 12 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 березня по 12 листопада 2010 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування і виплату передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 06 вересня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 05 березня 2010 року залишити без розгляду.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.
У іншій частині постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Р.Б. Хобор
ОСОБА_2