21 березня 2012 р. Справа № 2104/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та нарахування та виплату разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
12 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області (далі - УПСЗН ВК ОСОБА_1) щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату їй недоотриманої спірної грошової допомоги в сумі 13446,00 грн. за 2006-2010 рр.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2010 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПСЗН ВК ОСОБА_1 щодо виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату їй такої допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2008-2010 рр. згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з врахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН ВК ОСОБА_1 просить вищезазначену постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином та відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2008-2010 роки виконало свій обов'язок перед позивачкою з виплати їй щорічної грошової допомоги на оздоровлення у спірних роках. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає свої дії з виплати позивачці спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених нею позовних вимог у повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що вона має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. З врахуванням положень ст. 22 Конституції України і пріоритетності його норм та норм Законів України над урядовими підзаконними нормативно-правовими актами, розмір грошової допомоги на оздоровлення, що підлягав виплаті позивачці у 2008-2010 рр., необхідно обчислювати саме у кратному відношенні до законодавчо встановленого на цей рік розміру мінімальної заробітної плати, а не з розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірної допомоги. Розмір отриманої позивачкою у спірних роках допомоги на оздоровлення суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенню Конституційного Суду України. Обов'язок щодо нарахування і виплати пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на УПСЗН ВК ОСОБА_1 Щодо строку звернення до суду, то слід застосувати ст. 257 ЦК України з метою забезпечення судового захисту.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із Чорнобильською катастрофою, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність вимог позивачки в частині невиплати їй у 2008-2010 рр. грошової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат і покладення на відповідача обов'язку щодо проведення її нарахування та виплати у зазначеному розмірі.
Поряд із цим, згідно із ч.2 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин), якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 з даним адміністративним позовом звернулася до суду 12 жовтня 2010 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду вона не заявляла.
Разом із тим, спірна допомога - 2008-2009 роках їй була виплачена у розмірі по 120 грн. відповідно 18.08.2008 року та 21.01.2009 року. Отже, на думку апеляційного суду, позовні вимоги за 2008-2009 рр. слід залишити без розгляду.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про залишення без розгляду адміністративного позову в частині вимог за 2008-2009 рр.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 203, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-569/10 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у передбаченому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Рівненської області провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_2 у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2010 році з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги за 2008-2009 рр. залишити без розгляду.
У іншій частині постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
ОСОБА_3