22 лютого 2012 р. Справа № 13291/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 18.12.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці та соціальної політики України про стягнення заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини, -
У червні 2009 року позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення заборгованості із виплачуваної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2009 роки та допомоги при народженні дитини.
Обґрунтовує позовні вимоги позивачка тим, що особа, котра здійснює догляд за дитиною до досягнення трирічного віку має право на отримання допомоги у розмірі, який не може бути нижчим прожиткового мінімуму, встановленого для дитини до шести років. Проте вказана допомога їй виплачується в нижчому розмірі. Крім цього, позивачка вважає, що допомога при народженні дитини була їй виплачена в меншому розмірі ніж це передбачено ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Тому просить суд здійснити перерахунок та виплату одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.ст.12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 18.12.2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 оскаржили її в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок перед нею щодо виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною та допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявленого позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином виплачувало позивачці щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради слід задоволити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір'ю малолітньої дитини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст. 56 означеного Закону № 489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 56, та окремі положення статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України, тому судом першої інстанції зроблено підставний висновок, що стороні позивача допомогу виплачено не в повному обсязі.
Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з даним адміністративним позовом звернулася до суду лише у червні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено.
Відтак колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, із врахуванням строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав та наполяганні відповідача на застосуванні у спірних правовідносинах ст.100 КАС України слід відмовити.
Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 - 2009 роки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в наступних розмірах: з 01 січня - 526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Саме тому, у 2008-2009 роках, нарахування та виплата вказаної допомоги здійснювались відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з виплати допомоги при народженні дитини, колегія суддів зазначає наступне.
26 грудня 2006 року позивачка народила дочку ОСОБА_2, згідно свідоцтва про народження серії 1-СГ № 093476 (а.с. 9). Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.
Вирішуючи питання про розмір оспорюваної допомоги, суд апеляційної інстанції бере до уваги ч.1 ст.4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в якій зазначається, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Згідно ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивач мала право на отримання допомоги при народженні дитини в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, обов'язок щодо призначення і виплати якої, за правилами ст. 5 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Проте, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2006, 2007 році допомога при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень та передбачено, що її виплата здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, а решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
З наявних у матеріалах справи довідок вбачається, що відповідач належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2006-2007 роках.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, здійснивши позивачці виплату допомоги при народженні дитини в розмірі 8500 грн., передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов'язку з нарахування і виплати їй спірної недоплати у цій частині немає.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202 ч.2, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задоволити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 18.12.2009 року по справі № 2а-4074/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці та соціальної політики України про стягнення заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
ОСОБА_3