08 лютого 2012 р. Справа № 8440/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Сапіги В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року про повернення його позовної заяви до Державного комітету України у справах національностей та релігій, третя особа Сектор міграційної служби у Рівненській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
17 січня 2011 року громадянин ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій № 531-10 від 19.11.2010 року про відмову у наданні статусу біженця та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання статусу біженця.
Оскаржуваною ухвалою судді від 18 січня 2011 року вказану позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України, як таку, що не підсудна ОСОБА_3 окружному адміністративному суду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та необхідність розгляду заявленого ним позову саме ОСОБА_3 окружним адміністративним судом за місцем його фактичного проживання на території України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга є підставною і підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суддя виходив із того, що позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання у м. Рівному, а тому заявлений ним позов в силу вимог ч.3 ст. 19 КАС України підсудний окружному адміністративному суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і не може бути розглянутий ОСОБА_3 окружним адміністративним судом.
Проте, на переконання апеляційного суду, такі висновки судді першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.
Згідно із ч. 2 ст. 19 КАС України справи щодо рішення індивідуального характеру, а також дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо позивач не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців» документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідчення біженця та довідки про: подання особою заяви про надання їй статусу біженця; особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця; прийняття скарги до розгляду; звернення до суду.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного Суду України у постанові за № 1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (п. 3) при вирішенні справ, пов'язаних із статусом біженців, потрібно враховувати, що після прийняття рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або наданні статусу біженця, про втрату чи позбавлення статусу біженця вищевказані документи вилучаються, і особа, яка оскаржує таке рішення, як правило, позбавлена можливості надати документальне підтвердження свого місця проживання чи перебування на момент звернення з адміністративним позовом. Тому суд не може повертати позовну заяву на підставі непідсудності справи у зв'язку з непідтвердженням факту проживання (перебування) особи у певному місці. Якщо після відкриття провадження у справі з'ясується, що особа не проживає у вказаному нею місці, суд вирішує питання про передачу справи за підсудністю відповідно до статті 22 КАС України.
Покликання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ч.3 ст. 19 КАС України до уваги не приймаються, оскільки передбачені нею положення стосуються адміністративних справ з приводу оскарження нормативно-правових актів, до яких дана справа не належить.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною відмови у наданні статусу біженця із дотриманням правил територіальної підсудності, а висновок судді першої інстанції про необхідність її повернення з передбачених п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України підстав є передчасним.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року скасувати, а справу № 2а-152/11/1770 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_4