15 березня 2012 р. Справа № 49581/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дяковича В.П.,
суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2008 року у справі № 2а-53/08/1304 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про скасування рішень, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просили визнати неправомірними дії відповідачів, службових осіб Львівської міської ради при вирішенні питання про надання їм в оренду нежитлового приміщення площею 37,1 кв.м. в будинку № 3 по вул. Руській м. Львова; визнання нечинними та незаконними рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.07.2004 року № 160, від 20.08.2004 року № 881 та від 09.03.2007 року № 106; визнати; зобов'язати відповідачів прийняти рішення про надання їм в безоплатне користування для господарських та службових потреб нежитлового приміщення площею 37,1 кв.м. в будинку № 3 по вул. Руській м. Львова.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2008 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідачів щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 та зобов'язано Виконавчий комітет Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання в оренду вільного нежитлового приміщення 1-го поверху(12а-1-4) загальною площею 37,5 м.кв. по вул. Руській, 3 в м. Львові; в решті позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірне нежитлове приміщення не є частиною житлового фонду, тому на спірні правовідносини не поширюється Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року. Зазначене приміщення є власністю територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка, як власник приміщення має право розпоряджатись ним на власний розсуд і надала його відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.08.2004 року № 881 в оренду депутату Європейського ОСОБА_3 ОСОБА_4, а пізніше рішенням від 09.03.2007 року № 106 - Львівській міській громадській організації «Центр інформаційного консалтингу». Однак станом на 14.05.2008 року рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.03.2007 року № 106 не було реалізоване, а договір оренди не укладався. ОСОБА_1 04.04.2007року зверталась із заявою про надання їй в оренду зазначеного нежитлового приміщення, однак їй 04. 05.2007 року була надана відповідь, що дані нежитлові приміщення надані в оренду юридичній особі. Оскільки, оскаржувані рішення не були реалізовані, а договори оренди не були укладені, відповідачі зобов'язані були розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду вільного нежитлового приміщення та надати обґрунтовану відповідь, чого не зробили.
Постанову в частині відмови в позові в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_1, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить частково скасувати постанову та прийняти нову, якою скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.08.2004 року № 881 та від 09.03.2007 року № 106. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не перевіряв доказів у справі і упереджено не зобов'язав відповідачів скасувати нереалізовані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.08.2004 року № 881 та від 09.03.2007 року № 106. Договір оренди спірного приміщення був укладений 06.02.2008 року та прихований від позивача під час розгляду цієї адміністративної справи. Суд вказав, що зазначене нежитлове приміщення є вільним та не надав оцінки доводам, викладеним в позовній заяві, чим порушив норми процесуального права та право позивачів на судовий захист.
Постанова в частині задоволення позовних вимог не оскаржена, під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України постанова переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.08.2004 року № 881 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Руській, 3» нежитлове приміщення за цією адресою було надане в оренду депутату Європейського ОСОБА_3 ОСОБА_4.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.03.2007 року № 106 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20.08.2004 року № 881 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Руській, 3» пункти 1, 2 викладено у новій редакції: «1. Надати в оренду Львівській міській громадській організації «Центр інформаційного консалтингу» нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 37,1 кв. м. на вул. Руській, 3 терміном на 5 років для інформаційного центру депутата Європейського ОСОБА_3 пані ОСОБА_4. 2. Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики у тримісячний термін укласти договір оренди відповідно до цього рішення.
Відповідно до інвентаризаційної справи № 867/2 на будинок № 3 по вул. Руській в м. Львові, яка була досліджена судом першої інстанції, власником будинку по вул. Руській, 3 у м. Львові вул. є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з ч. 9 ст. 8 цього Закону нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Тобто спірне приміщення є нежилим приміщенням житлового фонду, а не допоміжним приміщенням, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спіні правовідносини не поширюється рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), оскільки це рішення стосується саме права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, а не нежитлових приміщень.
Наведене підтверджується також тією обставиною, що спірне приміщення і раніше надавалось в оренду іншим особам (перукарня, Львівська картинна галерея), і ними за користування вносилась орендна плата у місцевий бюджет, докази чого є в матеріалах справи.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання власності, власник має право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, в тому числі надавати його в оренду.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з пп. 1 ч. п. а ст. 29 цього Закону до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю належать власні (самоврядні) повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
На момент прийняття Виконавчим комітетом Львівської міської ради оскаржуваного рішення від 20.08.2004 року № 881 була подана лише одна заява про надання в оренду нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 37,1 кв. м. на вул. Руській, 3 - від депутата Європейського ОСОБА_3 ОСОБА_4.
При внесенні змін до цього рішення Виконавчий комітет Львівської міської ради врахував заяву п. Г. Станішевської, яка просила надати зазначене приміщення в оренду Львівській міській ГО «Центр інформаційного консалтингу» для обслуговування інформаційного центру депутата.
ОСОБА_1 подала до відповідача заяву про надання їй в оренду спірного приміщення лише 04.04.2007 року, тобто вже після прийняття Виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення про надання в оренду цього приміщення.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона і раніше зверталась до відповідача із офіційними заявами з цього питання, не підтверджені жодними доказами, і під час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанцій таких доказів позивач не надала.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи зазначені рішення, Виконавчий комітет Львівської міської ради дів в межах своїх повноважень, на підставі і в спосіб, встановлені законодавством, а рішення є законними.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду міста Львова від 14 травня 2008 року у справі № 2а-53/08/1304 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про скасування рішень, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ С.П. НОС
ОСОБА_6