15 березня 2012 р. Справа № 6233/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання Васильків А.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень,-
06.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2, голови Апеляційного суду Тернопільської області, в якому просить визнати нечинним рішення голови Апеляційного суду Тернопільської області про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України на новий судовий розгляд до Підволочиського районного суду у зв'язку з тим, що це рішення суперечить вимогам ст. 37, ст.38 КПК України, ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, зобов'язати голову Апеляційного суду Тернопільської області прийняти рішення про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 КК України на новий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 37, ст. 38 КПК України, ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень.
ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи просить її скасувати та прийняти нову, якою справу направити для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» посада голови суду вважається адміністративною посадою в суді. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження, тобто здійснює управлінські функції. Голова апеляційного суду, як посадова особа, видаючи розпорядження про направлення справи для розгляду у суд першої інстанції, виконує чисто управлінські функції, що не є функціями судді при здійсненні судочинства, коли суддя приймаючи рішення виносить постанову чи ухвалу суду.
В судовому засіданні ОСОБА_3 надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, голови Апеляційного суду Тернопільської області про визнання дій неправомірними.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 6 у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 судами не розглядаються скарги громадян на акти і дії суддів, пов'язані із здійсненням правосуддя, оскарження яких встановлюється відповідним процесуальним законодавством. Громадянами в судовому порядку можуть бути оскаржені лише акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Як випливає із вищевказаного, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є посяганням на процесуальну незалежність суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, про що постановляє відповідну ухвалу.
Отже, провадження у справі про оскарження рішення суду (рішення, ухвали, постанови, вироку) в цивільній, адміністративній, господарській чи кримінальній справі має здійснюються в порядку передбаченому законом - відповідно ЦПК, КАС, ГПК чи КПК України і не належать до компетенції адміністративного суду як суду першої інстанції в провадженні, відмінному від первинного.
Голова Тернопільського апеляційного суду ОСОБА_4 приймаючи рішення про направлення кримінальної справи в суд першої інстанції іншого району для вирішення її по суті, виконував свої функції, які передбачені процесуальним законодавством, відповідно вони не являються управлінськими.
Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями ст. 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі № 2-а/1970/3924/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 20.03.2012 року.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді С.П. Нос
ОСОБА_5