Головуючий у 1 інстанції - Данилюк О.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
24 листопада 2011 року справа №2а-3257/11/0544
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ляшенка Д.В.
суддів Ястребової Л.В. , Чумака С.Ю.
при секретарі Полторацькій С.С., за участі представника позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 28 липня 2011р. по справі №2а-3257/2011/0544, за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька, про зобов”язання перерахувати пенсію, -
6 липня 2011р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, а саме зобов”язвати УПФУ здійснити з 11.05.2011р. перерахунок основної пенсії виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії виходячи із розміру 75% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням суду 1 інстанції УПФУ зобов"язане перерахувати пенсію ОСОБА_3 як інваліду 2 групи з 1.05.2011р. по 23.07.2011р.
Судом встановлено наявність у позивача права на отримання пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу встановлення 2 групи інвалідності до набрання чинності Постанови КМУ від 06.07.2011р. № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”.
Не погодившись з таким рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду скасувати в частині вирішення вимог не на їх користь та постановити нове рішення посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В судовому засіданні представник позивача скаргу ОСОБА_3 підтримав і проти задоволення скарги УПФУ заперечував.
Представник відповідача за викликом до суду не прибув.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга пенсійного фонду задоволенню не підлягає, а скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями та довідкою (а.с. 4-8).
Позивачу перерахована пенсія по інвалідності 2 групи ЧАЕС з 10.05.2011р.
Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно частини третьої ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб встановленого Законом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи зазначене колегія суддів вважає правильним рішення суду 1 інстанції щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання з 11.05.2011р. перерахувати позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із того, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" №3491-УІ від 14 червня 2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовується у порядку та розмірах, встановлених ОСОБА_4 Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. ОСОБА_5 набрав чинності 19 червня 2011 року.
На виконання зазначеного закону ОСОБА_4 Міністрів України прийняв постанову від 06 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Відповідно до п. 1 цієї постанови, ОСОБА_4 Міністрів України установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю , відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , виплачується у розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, зокрема інвалідам 2 групи - 20 відсотків.
Тобто ОСОБА_4 Міністрів України визначив розмір додаткової пенсії, а тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про обов”язок УПФУ здійснити перерахунок та виплачувати додаткову пенсію у розмірі 75 % прожиткового мінімуму за період до 23.07.2011р.
ОСОБА_4 Міністрів України в Постанові № 745 не встановив розмірів основної пенсії.
УПФУ в Ленінському районі м.Донецька заперечуючи проти позову, в якості правового обґрунтування послалось на Постанову КМУ № 1 від 03.01.2002р. (із змінами, внесеними Постановою ОСОБА_4 Міністрів України № 894 від 13.07.2004р.) яку не можна застосовувати до правовідносин, що виникли, так як її положення протирічать Закону № 796, і на виконання вимог ст. 71 ч.2 КАС України не надало суду жодних доказів відсутності в бюджеті Пенсійного фонду України на 2011 рік коштів на виплату ОСОБА_3 пенсії у розмірі встановленому ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Так як ані Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік” дія якого обмежена календарним роком, ані Постановою КМУ № 745 від 06 липня 2011 року не встановлено розмірів пенсій передбачених статтею 54 Закону України Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на відсутність доказів недостатності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, встановлення кінцевої дати виплати позивачу перерахованої основної пенсії є помилковим.
В зазначеній частині постанову суду належить скасувати.
Керуючись ст.ст. 195-196, ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 28 липня 2011р. по справі №2а-3257/2011/0544- залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову суду 1 інстанції в частині визначення кінцевої дати виплати ОСОБА_3 основної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком “по 23.07.2011р.”- скасувати.
В іншій частині постанову суду 1 інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.