Головуючий у 1 інстанції - Новосьолова Г.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
03 листопада 2011 року справа №2а-534/11/1226
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_2, Свердловської міської ради на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 17 серпня 2011 року у справі № 2а-534/11/1226 за позовом ОСОБА_3 до Свердловської міської ради, треті особи ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Управління держкомзему у м.Свердловську Луганської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 17 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Свердловської міської ради про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано незаконним рішення Свердловської міської ради Луганської області від 24.06.2010 р. № 924 в частині затвердження межі земельної ділянки за адресою: віл.Островського, будинок 55 м.Свердловська. Скасовано рішення Свердловської міської ради Луганської області від 24.06.2010 р. № 924 в частині затвердження межі земельної ділянки за адресою: віл.Островського, будинок 55 м.Свердловська Луганської області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду як таку, що прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд при вирішенні справи не прийняв до уваги положення ст. 107 ЗК України, відповідно до якої при відсутності земельно-кадастрової документації на земельну ділянку і у разі неможливості виявлення дійсних меж, встановлення межі здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки, виходячи з чого і було прийнято оскаржуване рішення ради. Доводи позивача, які прийняв суд, що у неї на підставі рішення відповідача було фактично вилучено без згоди частина земельної ділянки, що раніш була надана в користування, є безпідставними, оскільки вона не має правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Крім того, апеляційна скарга на постанову суду подана і третьою особою ОСОБА_2, яка також просила скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги вона вказала, що судом невірно встановлені обставини по справі і не враховано, що земельна ділянка по вул.Островського 53 належить їй на праві власності, межа між її та земельною ділянкою позивача була встановлена з 1958 року і з того часу не змінювалась. ОСОБА_2 земельну ділянку позивачки не займала, остання не має правовстановлюючих документів на свою землю, звернулась до міської ради для приватизації землі і відповідач обґрунтовано на підставі ст. 107 ЗК України своїм рішенням встановив межу між їх земельними ділянками за фактичним використанням.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах їх доводів, дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням сесії Свердловської міської ради від 24.06.2010 року № 924 затверджено межу земельних ділянок між жилими будинками по вул.Островського 53 та вул.Островського 55 м. Свердловськ Луганської області згідно додатку.
Підставою для прийняття такого рішення стали заяви громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мешкають по вул. Островського, 53, ОСОБА_2, яка мешкає по вул. Островського, 55 про визначення меж суміжного землекористування по вул. Островського, 53, 55. При винесенні рішення орган місцевого самоврядування виходив з матеріалів МБТІ та положень ст. 107 ЗК України.
У відповідності з додатком № 1 до рішення Свердловської міської ради №924 від 24.06.2010 р. (а.с. 6) з урахуванням встановлених меж по вул.Островського 53, під цим домоволодінням знаходиться земельна ділянка площею 0,0565 га. В той же час під домоволодінням по вул.Островського 55 земельна ділянка складає 675 м.кв., що не оспорюється сторонами.
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, надано ОСОБА_5 земельна ділянка загальною площею 600 кв.м.(а.с.24-25).
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, надано ОСОБА_6 земельна ділянка загальною площею 600 кв.м.(а.с.26-27).
Вказані обставини підтверджені дослідженими доказами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірне рішення, Свердловська міська рада повинна була діяти у відповідності до ч.3 ст. 107 КАС України та врахувати всі обставини, зокрема що розміри земельних ділянок позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_6 при первинному виділенні були однаковими.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах законодавства та відповідають встановленим у справі обставинам.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення питань регулювання земельних відносин відносиься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст.158 Земельного Кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За приписами ч.1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Оскільки суміжні землекористувачі мають право на користування земельними ділянками на підставі договорів про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, але відсутні акти виносу меж земельних ділянок в натурі з визначенням точних розмірів меж та конфігурацією земельних ділянок, а також враховуючи те, що земельно-кадастрова документація по ним відсутня, орган місцевого самоврядування правомірно ухвалив рішення про встановлення меж земельних ділянок при наявності спору між землекористувачами з цього питання.
Натомість при ухваленні рішення відповідач виходив з положень ч.2 ст. 107 ЗК України, відповідно до якої у разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів в суді, що визначені в додатку до спірного рішення межі земельної ділянки по вул.Островського 53 відповідають фактичному використанню земельної ділянки, а також не звернув уваги на друге речення частини 2 та частину 3 ст. 107 ЗК України, положення яких необхідно було застосовувати в даному випадку.
Згідно другого речення частини 2 ст. 107 ЗК України, якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Згідно частини 3 ст. 107 ЗК України у випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Суд апеляційної інстанції вважає, що застосований відповідачем при винесені спірного рішення спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими по справі обставинами, зокрема не враховано, що на підставі договорів про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності землекористувачам ділянок по вул.Островського 53 та 55 надавались рівні за площею земельні ділянки. Прийнявши ж спірне рішення про затвердження меж цих земельних ділянок, відповідач фактично залишив в користуванні власника домоволодіння № 53 ділянку площею 0,0565 га, а в користуванні власника домоволодіння № 55 - 0,0675 га. Мотивів прийняття рішення в такому вигляді відповідач не навів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не відповідність вимогам законодавства рішення відповідача і його скасування.
Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України визнається недійсним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Свердловської міської ради та третьої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 17 серпня 2011 року у справі № 2а-534/11/1226 за позовом ОСОБА_3 до Свердловської міської ради, треті особи ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Управління держкомзему у м.Свердловську Луганської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
ОСОБА_7
ОСОБА_8