Головуючий у 1 інстанції - Котелевський В.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
19 липня 2011 року справа №2а-45/11/1228 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Чумака С.Ю. , Арабей Т.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області на постанову Слов»яносербського районного суду Луганської області від 25 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-45/11/1228 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та відновлення права на підвищення пенсії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та відновлення права на підвищення пенсії з 01.07.2007 року.
Ухвалою Слов»яносербського районного суду Луганської області від 27 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в частині вимог за період з 01.07.2007 року по 15.06.2010 року залишені без розгляду.
Постановою Слов»яносербського районного суду Луганської області від 25 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-45/11/1228 позовна заява задоволена частково, внаслідок чого визнана неправомірною відмова відповідача та зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 як дитині війни нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України за період з 16.06.2010 року по 16.12.2010 року, з урахуванням фактично отриманих виплат.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову Слов»яносербського районного суду Луганської області від 25 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідачем також подана апеляційна скарга в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 8 статті 1832, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвала Слов»яносербського районного суду Луганської області від 27 грудня 2010 року, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в частині вимог за період з 01.07.2007 року по 15.06.2010 року були залишені без розгляду - позивачем оскаржені не були.
З врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону №3551, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №3551.
Таким чином, стаття 6 Закону №3551 з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком”.
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
Крім того вимоги позивача щодо індексації невиплаченої у відповідності до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.06.2010 року, то вони не грунтуються на законі, оскільки стаття 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” передбачає індексацію нарахованих, але не виплачених доходів. У випадку позивача спірне підвищення до пенсії відповідачем взагалі не нараховувалось, а тому відсутні підстави його індексувати.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення без змін постанови суду першої інстанції згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167, 183-2, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Слов»яносербського районного суду Луганської області від 25 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-45/11/1228 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов»яносербському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та відновлення права на підвищення пенсії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ястребова
Судді С.Ю.Чумак
ОСОБА_3