Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
17 травня 2011 року справа №2а-927/11/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної судової адміністрації України в Луганській області та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа: ОСОБА_3 казначейство України, управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.01.2011 р. ОСОБА_2 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, треті особи: ОСОБА_3 казначейство України, управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, в якому просила: визнати незаконними бездіяльність та дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати з 19.08.2009 року по 30.09.2010 року включно та щомісячного грошового утримання, як працюючому судді за період з 16.04.2010 року по 30.09.2010 року включно, з урахуванням вимог постанови КМУ від 03.09.2005р. № 865 та неподання до Державної судової адміністрації України змін до її посадового окладу із зазначенням заробітної плати виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; визнати незаконними бездіяльність та дії Державної судової адміністрації України щодо прийняття заходів щодо повного фінансування заробітної плати та грошового утримання працюючого судді за період з 19.08.2009 р. по 30.09.2010 року включно, з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент проведення виплат; визнати незаконними бездіяльність та дії Міністерства фінансів України щодо прийняття заходів з повного фінансування її заробітної плати з 19.08.2009 р. по 30.09.2010 р. включно та щомісячного грошового утримання, як працюючому судді за період з 16.04.2010 р. по 30.09.2010 р. включно з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат визначених законом України станом на момент проведення виплат; зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок її заробітної плати за період з 19.08.2009 р. по 30.09.2010 р., визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент проведення виплат; зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок її щомісячного грошового утримання за період з 16.04.2010 р. по 30.09.2010 р., як працюючому судді з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент проведення виплат; зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок вихідної допомоги, визначивши її з розміру заробітної плати, з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент звільнення без оподаткування і після перерахунку здійснити одноразову виплату недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів, а щомісячного грошового утримання без сплати податку з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язати Міністерство фінансів України та ОСОБА_3 судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню державної судової адміністрації в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області відкликати довідку про її заробітну плату, видану для Управління Пенсійного фонду України у м.Стаханові Луганської області для нарахування їй, як судді у відставці, суми належної до виплати щомісячного довічного грошового утримання та видати довідку про заробітну плату в визначенням розміру заробітної плати виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік» на вересень 2010 р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 в редакції станом на 31.12.200р., та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_2 з зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат з 22.05.2008р. по 31.03.2010р. надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахування доплат за кваліфікаційних клас; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009 р. по 30.09.2010 р. розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, яка передбачена при стажі роботи від 20 до 25 років, а з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. перерахунок заробітної плати і щомісячного грошового утримання, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат і вихідної допомоги; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області повернути утриманий податок з фізичних осіб у сумі 14484 грн.; зобов'язано Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області відкликати довідку про заробітну плату № 29 від 30.09.2010р., видану ним для Управління Пенсійного фонду України у м.Стаханові Луганської області для нарахування ОСОБА_2 суми належної до виплати щомісячного довічного грошового утримання та видати довідку про заробітну плату з визначенням розміру заробітної плати обрахованої виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2010р.» на вересень 2010р. і після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пунк 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пунк 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», в наслідок чого, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постновою окружного адмністративного суду м.Києва від 21 травня 2008 року у справі №2-174, з 19 серпня 2009 року.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_3 судова адміністрація України та Міністерство фінансів України, подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року скасувати, оскільки судом першої інстанції було порушень норми матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_3 судова адміністрація України в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначила, що згідно ч. 1 ст. 121 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року № 3018-3, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених ОСОБА_3 бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ст. 47,48 Бюджетного Кодексу України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення ОСОБА_3 казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Асигнування на виплату, що вимагаються заявником, не були передбачені в Державному бюджеті України на 2008-2010р., тому ОСОБА_3 судова адміністрація України позбавлена можливості витрачати бюджетні кошти на інші цілі та в інших межах, ніж передбачені кошторисами. У зв'язку з тим, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видав постанову «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. № 865, яка не скасована, тому ОСОБА_3 судова адміністрація України діяла на підставі вказаної постанови, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Апелянт наголошує, що ОСОБА_3 судова адміністрація України виконувала в повному обсязі свої завдання, діяла згідно Законів України про ОСОБА_3 бюджет України на 2008-2010р.р., Бюджетного кодексу України та ст.68 Конституції України.
Міністерство фінансів України в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначило, що частиною 4 статті 51 Бюджетного кодексу України відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів. З 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є ОСОБА_3 судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. В свою чергу ДСА України мала була розробити бюджетний запит, у якому би обґрунтувала необхідність виділення коштів з державного бюджету на відшкодування у відповідні роки недоотриманої заробітної плати суддям, які працювали на посаді судді у зазначений період. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з міністерства на користь позивача, тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягали.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач працювала суддею Стаханівського міського суду Луганської області з 16 квітня 1990 року. Звільнена з посади у відставку за заявою про відставку з 30 вересня 2010 р., що підтверджено наказом в.о.голови Стахановського міського суду Луганської області № 94 від 30 вересня 2010року про звільнення ОСОБА_2 із займаною посади (а.с.26).
Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про ОСОБА_3 бюджет України на 2007-2009 роки.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, зайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи і не є спірними у справі.
Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року визанчає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію. При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж, у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 126 Закону України «Про судоустрій України « від 7 лютого 2002 року № 3018-111, ОСОБА_3 судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є ОСОБА_3 судова адміністрація України та її територіальні управління, які здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем»єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів.
Збереження існуючого статусу суддів, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності суддів.
Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм відповідно до Закону України "Про статус суддів" спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону Украни «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установи та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів (додатки № № 2 - 6).
Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.
Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.
Зазначені постанови Кабінету Міністрів України судовим рішенням - постановою окржуного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2008 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, були скасовані при розгляді справи за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконими та скасування актів, а саме: визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1241 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4і постанови від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" та пункт 4і постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 856 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення по даному спору посилався на вказану постанову окржуного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2008 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанова окружного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовані, ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову.
Вищий адміністративний суд виходив з того, що при обчисленні посадового окладу з якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 гри., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати. Зі схем посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів кількість розмірів мінімальної заробітної плати при обчисленні посадового окладу суддів складає від 8,5 до 12,5, що значно перевищує розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а також розмір посадових окладів багатьох працівників установ, які фінансуються з державного бюджету. Також оклад голови загального апеляційного суду області становить і 1 розмірів мінімальної заробітної плати, або 3652 грн., а посадовий оклад судді цього ж суду - 9 розмірів мінімальної заробітної плати, або 2988 грн. Різниця у розмірах вказаних посадових окладів складає менше ніж 20 відсотків, а тому, оклад судді є більшим ніж 80 відсотків від посадового окладу голови суду.
Крім того, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначених постанов збільшено оклади суддям та головам судів більш як у шість разів.
Вищим адмністративним судом України був зроблений висновок, що вказані Схеми посадових окладів є такими, що відповідають встановленому статтею 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенню розмірів посадових окладів Голови Верховного Суду України, голів судів та суддів, а встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності. Вказана постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була зведена в дію, а тому суди не мали підстав для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів.
Таким чином, заробітна плата позивача з 19 серпня 2009 року по 30 вересня 2010року та щомісячне грошове утримання, як працюючого судді за період з 16 квітня 2010року по 30 вересня 2010р., обчислювалась вірно, а саме виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року.
Не вірним є висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 в редакції станом на 31.12.2005р. та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу із зазначенням розміу заробітної плати виходячи з 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.
Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги: визнання незаконними бездіяльність та дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати з 19.08.2009 року по 30.09.2010р. включно та щомісячного грошового утримання, як працюючому судді за період з 16.04.2010 року по 30.09.2010 р. включно, з урахуванням вимог постанови КМУ від 03.09.2005р. № 865 та неподання до Державної судової адміністрації України змін до її посадового окладу із зазначенням заробітної плати виходячи з 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; про зобов'язання Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок її заробітної плати за період з 19.08.2009р. по 30.09.2010р., визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент проведення виплат; про зобов'язання Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок її щомісячного грошового утримання за період з 16.04.2010р. по 30.09.2010р., як працюючому судді з урахуванням посадового окладу у розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент проведення виплат; про зобов'язання Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок вихідної допомоги, визначивши її з розміру заробітної плати, з урахуванням посадового окладу у розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на момент звільнення без оподаткування і після перерахунку здійснити одноразову виплату недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів, а щомісячного грошового утримання без сплати податку з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; про зобов'язання Територіальне управління державної судової адміністрації в Луганській області відкликати довідку про заробітну плату позивачки, видану для Управління Пенсійного фонду України у м.Стаханові Луганської області для нарахування ОСОБА_2, як судді у відставці, суми належної до виплати щомісячного довічного грошового утримання та видати довідку про заробітну плату в визначенням розміру заробітної плати виходячи з посадового окладу у розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік» на вересень 2010р.
Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції, щодо вірного нарахування позивачу заробітної плати, щомісячного грошового утримання, та приймаючи до уваги вимоги підпункту 10 пункту 1 статті 126 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-111, що ОСОБА_3 судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, колегія суддів дійшла висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є ОСОБА_3 судова адміністрація України та її територіальні управління, які здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем»єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
З 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є ОСОБА_3 судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. В свою чергу ДСА України мала була розробити бюджетний запит, у якому би обґрунтувала необхідність виділення коштів з державного бюджету на відшкодування у відповідні роки недоотриманої заробітної плати суддям, які працювали на посаді судді у зазначений період. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з міністерства на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009року по 30 вересня 2010року з урахуванням посадового окладу в розмірі 7.5 мінімальних заробітних плат не підлягають задоволенню, висновок суду першої інстанції в даній частині є помилковим.
З урахуванням вищевказаного не підлягають задоволенню позовні вимоги до Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України про зобовьязання виділити Територіальному управлінню державної судової адміністрації в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакшше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія судді вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи по суті, не застосовуючи ч.2 ст.11 КАС України, необгрунтовано вийшов за межи позовних вимог, коли зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, яка передбачена при стажі роботи від 20 до 25 років, а з 19.08.2009р. по 30.09.2010р. перерахунок заробітної плати і щомісячного грошового утримання, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат і вихідної допомоги; та зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області повернути утриманий податок з фізичних осіб у сумі 14484 грн. Позивачем вказані позовні вимоги не були заявлені.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України в Луганській області та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа: ОСОБА_3 казначейство України, управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області, про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: О.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Гімон