Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 квітня 2011 року справа №2а-28029/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.
суддів Білак С.В. , Сухарька М.Г.
при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 20.12.10р., ОСОБА_3 - довіреність від 20.12.10р., ОСОБА_4 - довіреність від 20.12.10р.
від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність від 15.03.11р., ОСОБА_6 - довіреність від 05.01.11р., ОСОБА_7. - довіреність від 28.01.11р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1) Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, 2) Закритого акціонерного товариства "Машзавод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 (головуючий І інстанції Савченко С.В.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Машзавод" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 частково задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Машзавод" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, внаслідок чого визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.11.10р. № 0000312342/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1461857,00грн., з яких основний платіж 929446,00грн. та штрафні санкції 532411,00грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.11.10р. № 0000322342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 385662,00грн. та штрафні санкції у розмірі 136521,00грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Закрите акціонерне товариство "Машзавод" просить скасувати частково постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складений акт від 15.11.2010р. № 873/23-2/14310336 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2010р. №0000312342/0 та № 0000322342/0.
Податковим повідомлення-рішенням №0000312342/0 від 26.11.2010р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1992648 грн., у тому числі основний платіж 1413603грн., штрафні (фінансові) санкції - 579045грн. Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Однією із підстав для донарахування податку на прибуток послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині формування валових витрат у зв'язку із придбанням товарів від постачальників ТОВ “Газкомплект” на суму 6366288 грн., ТОВ “Форт Сема ЛТД” на суму 435852 грн., ТОВ “Юнікос” на суму 29907 грн., ТОВ “Макра Плюс” на суму 5125 грн.
Згідно наданого розрахунку наведене порушення спричинило донарахування суми податку на прибуток в розмірі 937 463 грн.
При здійсненні перевірки було встановлено, що ТОВ “Газкомплект” є посередником, постачальником товару є ТОВ “Інтекс-Метал”, ТОВ “Донець-Тех-Сервіс-2009”, ТОВ “КТА-Восток”, у яких, згідно до проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.
На підставі наведеного, податковим органом встановлено, що операції з придбання товару між ТОВ “Газкомплект” та ТОВ “Інтекс-Метал”, ТОВ “Донець-Тех-Сервіс-2009”, ТОВ “КТА-Восток” є нікчемними правочинами, що в свою чергу, свідчить про нікчемність правочину і між ТОВ “Газкомплект” та позивачем.
Стосовно ТОВ “Форт Сема ЛТД” також було встановлено, що це підприємство є посередником, постачальником товару є ТОВ “ЗНТК”, ТОВ “ТСЦ ЮГ”, ТОВ “Жестен” у яких, згідно до проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів, наявність розбіжностей між сумою задекларованого податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Податковим органом встановлено, що операції з придбання товару між ТОВ “Форт Сема ЛТД” та ТОВ “ЗНТК”, ТОВ “ТСЦ ЮГ”, ТОВ “Жестен” є нікчемними правочинами, що в свою чергу, свідчить про нікчемність правочину і між ТОВ “Форт Сема ЛТД” та позивачем.
Стосовно придбання продукції від ТОВ “Юнікос” на суму 29907 грн. та ТОВ “Макра Плюс” на суму 5125 грн. податковий орган зазначив, що позивачем не надано документального підтвердження якості отриманого товару, не доведено факт транспортування товару. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності в достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про нікчемність укладеного позивачем правочину.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Вичерпаний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дана правова норма не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат вказаних вище витрат.
Крім того, пункт 5.11 ст. 5 зазначеного Закону встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За приписами п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ “Газкомплект” було укладено договір купівлі-продажу товару № 8 від 26.01.2009р. та №9 від 07.12.2009р., згідно до умов п.2.1 якого товар поставляється на умовах EXW м.Артемівськ.
Факт вчинення господарських операцій за наведеними договорами підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями, номера яких співпадають з журналом реєстрації довіреностей за відповідний період, приймальними актами, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманої продукції. Транспортування продукції підтверджується відповідними подорожніми листами, товарно-транспортними накладними. Наведені операції були відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними виробниками”.
Між позивачем та ТОВ “Форт Сема ЛТД” було укладено договір купівлі-продажу металопрокату № 80 від 01.01.2009р..
Факт вчинення господарських операцій за цим договором підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями, номера яких співпадають з журналом реєстрації довіреностей за відповідний період, приймальними актами, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманої продукції. Транспортування продукції підтверджується відповідними подорожніми листами. Наведені операції були відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними виробниками”
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем був укладений договір на придбання товару №80 від 01.01.2009р. з ТОВ “Юнікос” та №54 від 04.01.2010р. з ТОВ “Макра Плюс” .
На підтвердження факту вчинення господарських операцій за цими договорами позивачем надані відповідні видаткові накладні, рахунки, отримання продукції відбувалося за довіреностями, номера яких співпадають з журналом реєстрації довіреностей за відповідний період, приймальними актами, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманої продукції. Транспортування продукції підтверджується відповідними подорожніми листами. Наведені операції були відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними виробниками”
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними документами. Зазначені документи містять в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому понесені позивачем витрати правомірно були включені до складу валових витрат за першою із подій . За таких обставин донарахування позивачеві податку на прибуток в розмірі 937 463 грн. колегія суддів вважає безпідставним.
Іншою підставою для донарахування податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що позивачем на порушення вимог п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не було включено до складу валового доходу безнадійна заборгованість перед ПП “Енергопром на суму 3120 грон. та ІП “Хоневел Україна” на суму 21381грн., за якою минув строк позовної давності.
Згідно наданого розрахунку наведене порушення спричинило донарахування суми податку на прибуток в розмірі 11229 грн.
Відповідно до п.1.22.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
За приписами п.1.25 цієї статті безнадійна заборгованість це - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, у тому числі, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону України суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються до валового доходу платника податку.
Враховуючи, що позивачем до складу валового доходу не було включено безнадійну заборгованість перед ПП “Енергопром та ІП “Хоневел Україна”, за якою минув строк позовної давності, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому донарахування суми податку на прибуток в розмірі 11229 грн. є правомірним.
Підставою для донарахування суми податку на прибуток в розмірі 464911грн. послужив висновок податкового органу про порушення позивачем у 2 кварталі 2009р. вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При здійсненні перевірки було встановлено завищення задекларованих позивачем за 2 квартал 2009р. показників у рядку 04.2 декларації “убуток балансової вартості запасів” у сумі 1 500 554,00 грн., а також встановлено заниження убутку балансової вартості товарів за 3 квартал 2009р. у сумі 1 500 554,00 грн. В акті перевірки зазначено, що позивачем за півріччя 2009р. були надані двічі уточнюючі розрахунки до основної декларації, а саме від 29.12.2009р. - збільшено суму по рядку 04.13 “інші витрати” на суму 1535232 грн., від 19.03.2010р. - збільшено суму по рядку 04.13 “інші витрати” на суму 1535232 грн.. Таким чином завищення валових витрат в декларації з податку на прибуток по рядку 04.13 “інші витрати” за півріччя 2009р. складає 1535232 грн., заниження задекларованих показників у рядку 04.13 “інші витрати” за 3 квартал 2009р. - 1535232 грн.. Актом перевірки встановлено, що в декларації з податку на прибуток за 2009 рік завищення складає - 0,0 грн.
За приписами п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Враховуючи, що встановлене під час перевірки завищення валових витрат за 2 квартал 2009р. та заниження за 3 квартал 2009р., не спричинили заниження податку на прибуток за 2009 рік, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для донарахування податку на прибуток. .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000312342/0 від 26.11.2010р. слід визнати недійсним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1975804, 50грн., у тому числі основний платіж 1402374 грн., штрафні санкції 573430,50грн.
Податковим повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 26.11.2010р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-жовтень 2009р., червень 2010р.на загальну суму 385662 грн. та застосовані штрафні санкції згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 136521 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 26.11.2010р. послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.3, 1.8 ст.1, пп.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 , п.п.7.7.2 “а” п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
При здійсненні перевірки встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товарів від постачальників за нікчемними правочинами , а саме : ТОВ “Газкомплект”, ТОВ “Форт Сема ЛТД”, ТОВ “Юнікос” та ТОВ “Макра Плюс” .
За вимогами п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”) .
При розгляді питання щодо правомірності формування валових витрат за господарськими операціями з ТОВ “Газкомплект”, ТОВ “Форт Сема ЛТД”, ТОВ “Юнікос” та ТОВ “Макра Плюс” було встановлено, що ці господарські операції носили реальний характер, понесені позивачем витрати пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними документами.
Суми податку на додану вартість за наведеними господарськими операціями підтверджені відповідними податковими накладними, які складені з дотриманням вимог п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” .
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача по включенню сум податку на додану вартість за спірними господарськими операціями до складу податкового кредиту за першою із подій.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету країни (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.
Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.
Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.
Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.
Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).
Факт отримання позивачем продукції від ТОВ “Газкомплект”, ТОВ “Форт Сема ЛТД”, ТОВ “Юнікос” та ТОВ “Макра Плюс” та сплати позивачем суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам був встановлений під час проведення перевірки, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.
Доводи податкового органу з посиланням на неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 26.11.2010р.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Машзавод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.11.10р. № 0000312342/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1461857,00грн., з яких основний платіж 929446,00грн. та штрафні санкції 532411,00грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області №0000312342/0 від 26.11.2010р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1975804,50грн., у тому числі основний платіж 1402374грн., штрафні санкції 573430,50грн.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. у справі № 2а-28029/10/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 квітня 2011 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: М.Г. Сухарьок
ОСОБА_8