Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В., судді Чиркін С.М.,Островська О.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
22 березня 2011 року справа №2а-8374/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В.Г.
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційні скарги ОСОБА_2 фінансів України,
Територіального управління Державної судової
адміністрації в Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 18 січня 2011 р.
у справі № 2а-8374/10/1270 (головуючий І інстанції Ірметова О. В.,
судді Островська О. П., Чиркін С. М.)
за позовом ОСОБА_3
до 1) Державної судової адміністрації України
2) ОСОБА_2 фінансів України,
3) Територіального управління Державної судової
адміністрації в Луганській області,
4) Державного казначейства України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання
вчинити певні дії, -
5 листопада 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-9), з урахуванням уточнення позовних вимог (арк. спр. 40) до Державної судової адміністрації України (далі по тексту - ДСА України), ОСОБА_2 фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (далі по тексту - ТУ ДСА в Луганській області), Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, стягнення з ДСА України заборгованості по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2009 року в сумі 150177 грн. 52 коп., зобов'язання ДСА України провести з 1 січня 2010 року перерахунок розміру заробітної плати відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у визначеному законом розмірі, зобов'язання ОСОБА_2 фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості з заробітної плати з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2009 року та на виплату самої заробітної плати з 1 січня 2010 року у розмірі, встановленому статтею 44 Закону України «Про статус суддів».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року (арк. спр. 57-64) з урахуванням ухвали від 1 лютого 2011 року про виправлення описки (арк. спр. 71) позовні вимоги були задоволені частково шляхом:
- визнання незаконною бездіяльність ТУ ДСА України в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати позивачу з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови КМ України від 3 вересня 2005 року № 865 в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення позивача із зазначенням розміру заробітної плати, виходячи із 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас,
- зобов'язання ТУ ДСА України в Луганській області провести перерахунок позивачу з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу,
- зобов'язання ОСОБА_2 фінансів України профінансувати вказані виплати,
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач - ТУ ДСА в Луганській області з постановою суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу (арк. спр. 74-78), в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
ТУ ДСА в Луганській області визначило наступні доводи в обґрунтування апеляційної скарги:
- судом першої інстанції не враховано, що згідно частини 2 статті 95 Конституції України, пункту 8 частини 1 статті 7, частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Законом про Державний бюджет України щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів. Виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. Кошториси на відповідні бюджетні роки подавалися згідно норм постанови КМ України № 865 від 3 вересня 2005 року, асигнування на виплати, що вимагаються позивачем, не були передбачені в Державному бюджеті України на 2005-2010 роки, фонд заробітної плати використано в повному обсязі відповідно до кошторисних призначень, кредиторська заборгованість відсутня,
- судом першої інстанції не було встановлено, які права та інтереси позивача порушені саме ТУ ДСА в Луганській області.
Відповідач - ОСОБА_2 фінансів України з постановою суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу (арк. спр. 89-91), в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 фінансів України визначило наступні доводи в обґрунтування апеляційної скарги:
- судом першої інстанції не враховано, що Законом України про Державний бюджет України щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів. Видатки, передбачені в Державному бюджету України на відповідні роки на виплату заробітної плати суддів були фактично здійснені Державним казначейством України на 100 % від запланованого,
- судом першої інстанції не надано належної оцінки вимогам статті 51 Бюджетного кодексу України про те, що відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями й здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України несуть розпорядники бюджетних коштів. З 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_3 з 12 жовтня 1998 року по 26 червня 2008 року працював суддею Свердловського міського суду Луганської області, з 27 червня 2008 року та по день звернення до суду першої інстанції працював заступником голови Свердловського міського суду Луганської області (арк. спр. 19).
Як встановлено судом першої інстанції, заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати протягом спірного періоду.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Діяльність позивача як судді є публічною службою в розумінні пункту 15 статті 3 КАС України, спір пов'язаний з проходженням публічної служби, вирішення якого правомірно здійснене за правилами наведеного кодексу, виходячи з компетенції адміністративних судів встановленої пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України.
Колегія суддів погоджує правові позиції суду першої інстанції стосовно того, що заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді.
В основу визначення заявленої до стягнення суми судом першої інстанції покладені приписи частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року, якими передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншим від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Зазначені зміни внесені Законом України № 2534-3 від 21 червня 2001 року.
Відповідно до частини 4 статті 44 Закон України "Про статус суддів" суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI в Закону України «Про статус суддів» були внесені зміни у частині 2 статті 44 слова "у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя" замінені словами "Кабінетом Міністрів України" та в частині 4 статті 44 слова «загальної суми щомісячного заробітку" замінено словами "посадового окладу".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, а саме з 22 травня 2008 року відновлена попередня норма закону, яка покладена в основу позовних вимог. Враховуючи зазначене, позивач має право на оплату праці виходячи з посадового окладу за принципом встановленого співвідношення до Голови Верховного Суду України та голови суду в якому працює суддя.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - КМ України) було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, з визначенням про набрання чинності цією постановою з 1 січня 2006 року.
Постановами КМ України № 1243 від 21 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та N 1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови КМ України від 3 вересня 2005 року N 865», було внесено зміни до вище зазначеної постанови № 865, її було доповнено пунктом 41, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року визнано незаконними постанову КМ України від 21 грудня 2005 року N 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 41 постанови КМ України від 31 грудня 2005 року N 1310 "Про внесення змін до постанови КМ України від 3 вересня 2005 року N 865" та пункт 41 постанови КМ України від 3 вересня 2005 року N 856 " Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року була залишена без змін. Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з не визначенням судом першої інстанції дати з якої вказані постанови КМ України втрачають чинність, приписи постанов КМ України від 21 грудня 2005 року N 1243, від 31 грудня 2005 року N 1310, від 3 вересня 2005 року N 856 стосовно обмеження суддів в отриманні належного за законом розміру заробітної плати є незаконними з моменту набрання постановою суду першої інстанції законної сили, тобто з 19 серпня 2009 року.
Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення перерахунку та виплати недоплаченої заробітної плати судді з 19 серпня 2009 року, а надбавки за вислугу років з врахуванням кваліфікаційного класу з 22 травня 2008 року.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань перед суддями колегією суддів не приймаються.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права суддів на отримання заробітної плати передбаченої чинним законодавством, основані на принципі юридичної визначеності.
Фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції України, стаття 117, частина перша статті 120 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року N 3018-III). Від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на ОСОБА_4 України та Кабінет Міністрів України.
За рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010 в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів", треба розуміти так, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет України передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна ОСОБА_4 України законом повинна визначати такі видатки у Державному бюджеті України.
Згідно статей 32-37 Бюджетного кодексу України на ОСОБА_2 фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання ОСОБА_2 фінансів України в терміни та порядку, встановлені ОСОБА_2 фінансів України. За статтею 111 Бюджетного кодексу України ОСОБА_2 фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Виходячи з меж апеляційної скарги ОСОБА_2 фінансів України, колегія судів зазначає наступне.
ОСОБА_2 фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади зокрема із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Діє на підставі Положення про ОСОБА_2 фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837, яким затверджені права, обов'язки та функції міністерства.
Аналіз приписів зазначеного положення, а також норм Бюджетного кодексу України, зокрема його статей 7, 23, 35, 51, доводять що ОСОБА_2 фінансів України, як учасник бюджетного, процесу жодним чином не відповідає перед позивачем, на ньому не лежить відповідальність по нарахуванню, та виплаті заробітної плати позивачу.
Загальний бюджетний запит формує Державна судова адміністрація України і подає його до ОСОБА_2 фінансів України. ОСОБА_2 фінансів України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу міністр фінансів України приймає рішення про включення опрацьованого бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України.
ОСОБА_2 фінансів України полягає у доведенні до головних розпорядників, у тому числі Державної судової адміністрації України, лімітних довідок про бюджетні асигнування, у тижневий строк після опублікування Закону «Про Державний бюджет України». Лімітна довідка містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Відповідно до наданих лімітних довідок уточнюються показники витрат на рік. Після одержання лімітних довідок Державна судова адміністрація України у дводенний строк подає ОСОБА_2 фінансів України уточнені проекти зведених кошторисів і зведених планів асигнувань. ОСОБА_2 фінансів надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету.
Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем та підтриманий судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права, стосовно визнання неправомірною бездіяльності ОСОБА_2 фінансів України щодо не прийняття заходів з повного фінансування заробітної плати позивача за певний період та зобов'язання міністерства профінансувати певні витрати, не узгоджується з нормами частини 4 статті 105 КАС України. Обраний спосіб судового захисту не узгоджується з приписами Закону України «Про статус суддів» та бюджетним законодавством України. Обравши способом судового захисту зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії (пункт 2 частини 4 статті 105 КАС України), суд зобов'язав ОСОБА_2 фінансів України профінансувати виплати позивачу. Зазначеного способу відшкодування виплат норми бюджетного законодавства не передбачають.
Відносини між ОСОБА_2 фінансів України та Державною судовою адміністрацією України знаходяться в площині бюджетних правовідносин, і позивач не є безпосереднім учасником цих правовідносин.
Стосовно положень апеляційної скарги ТУ ДСА в Луганській області, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою КМ України від 14 січня 2009 року № 14, ДСА України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року N 3018-III, який діяв на час існування спірних правовідносин, встановлено, що ДСА України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є і головним розпорядником коштів, а тому зобов'язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання ОСОБА_2 фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Відповідно до статті 122 Закону України «Про судоустрій України», матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Наказом ДСА України від 9 червня 2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» визначено, що штатні розписи апаратів місцевих загальних судів загальної юрисдикції надсилаються на затвердження до ДСА України за поданням голів місцевих судів через відповідні територіальні управління державної судової адміністрації.
Територіальні управління державної судової адміністрації перевіряють обґрунтованість формування штатних розписів, після чого штатні розписи підписуються начальниками відповідних територіальних управлінь державної судової адміністрації та головними бухгалтерами (начальниками відділів планово-фінансової діяльності, обліку та звітності) цих територіальних управлінь. На підставі штатних розписів апаратів місцевих судів територіальні управління державної судової адміністрації формують зведені штатні розписи місцевих судів відповідної області та надсилають їх на затвердження до ДСА України разом з штатними розписами апаратів кожного місцевого суду та поданнями голів місцевих судів.
Пунктом 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або і бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Заробітну плату судді (грошове утримання), в тому числі позивачу, нараховує та виплачує ТУ ДСА в Луганській області, як бюджетна установа, яка, у свою чергу, є розпорядником бюджетних коштів другого рівня. Недофінансування певної бюджетної установи веде до спору в межах бюджетних відносин. Джерелом коштів для сплати заробітної плати суддям є Державний бюджет України, а не кошти певної державної судової установи.
Колегія суддів, з огляду на вищенаведений аналіз законодавства та на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги норм процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення без задоволення апеляційних скарг відповідачів, залишення без змін постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 фінансів України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-8374/10/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-8374/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Е.Г.Казначеєв
ОСОБА_5