Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 березня 2011 року справа №2а-7792/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В.Г.
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційні скарги Біловодської міжрайонної державної податкової
інспекції в Луганській області,
ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в
Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 02 лютого 2011 року (повний текст 07 лютого 2011 року)
у справі № 2а-7792/10/1270 (суддя Чиркін С. М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»
до Біловодської міжрайонної державної податкової
інспекції в Луганській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державного казначейства України
в Луганській області
про визнання недійсними та скасування першої
податкової вимоги, -
Відкрите акціонерне товариство «Сільгосптехніка» звернулося 13 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-5) до Біловодської державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним та скасування першої податкової вимоги від 15 вересня 2010 року № 1/4-П про визначення ВАТ «Сільгосптехніка» зобов'язання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетні позички та фінансовою допомогою на поворотній основі в сумі 35000 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 67787 грн. 60 коп. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на те, що податкові зобов'язання зі стягнення простроченої заборгованості по наданій державою фінансовій допомозі не є узгодженими, тому не можуть бути підставою для виставлення податкової вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року (арк. спр. 39) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року (арк. спр. 188-192) позов ВАТ «Сільгосптехніка» був задоволений шляхом визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги Біловодської МДПІ № 1/4 від 15 вересня 2010 року. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушений порядок визначення податкового зобов'язання позивача та направлена податкова вимога за відсутності передбачених законодавством підстав.
В апеляційній скарзі (арк. спр. 196-199) відповідач - Біловодська МДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі (арк. спр. 205-207) третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянти посилаються на те, що в 2010 році був змінений механізм стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками, відповідальність за неповернення яких покладена на позивача. Підставою для формування податкової вимоги стало подання Управління державного казначейства у Біловодському районі, заборгованість по фінансовій допомозі, отриманої з бюджету позивачем в період з 26 лютого 1999 року по 1 червня 1999 року в сумі 102787 грн. 60 коп., є узгодженою.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.
Позивач - відкрите акціонерне товариство «Сільгосптехніка» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 03562997, що підтверджено статутом, свідоцтвом (арк. спр. 6-9, 15). Позивач перебуває на податковому обліку в Біловодській МДПІ.
9 лютого 1999 року між управлінням сільського господарства, відділенням Державного казначейства України в Біловодському районі та ВАТ «Сільгосптехніка» укладено договір про надання фінансової допомоги (арк. спр. 31). Вказаним договором було встановлено наступне:
- пункт 1.1 управління сільського господарства надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу в сумі 35 000 грн. на підготовку техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999 році на умовах повернення до 1 жовтня 1999 року;
- пункт 2.1 сільськогосподарському товаровиробнику фінансова допомога в сумі 35 000 грн. надається на підготовку техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999 році шляхом перерахування цих коштів для оплати рахунків агротехсервісним підприємством на запасні частини, ремонтні матеріали та послуги ремонтних підприємств;
- пункт 4.1 фінансова безвідсоткова допомога в сумі 35 000 грн. підлягає поверненню коштами не пізніше 1 жовтня 1999 року на єдиний казначейський рахунок.
Надання фінансової допомоги підтверджено платіжними дорученнями (арк. спр. 32-36). Для визначення обсягів робіт з метою отримання та використання відповідачем фінансової допомоги позивачем з сільгоспвиробниками були укладені договори № 20 від 6 квітня 1999 року, № 21 від 7 квітня 1999 року, № 58 від 27 травня 1999 року (арк. спр. 122-124). Додатком № 1 до розпорядження № 63 від 9 лютого 1999 року (арк. спр. 42-40) Біловодської районної державної адміністрації «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами у 1999 році» передбачено розподіл коштів, за яким ВАТ «Сільгосптехніка» отримало фінансову допомогу в розмірі 35000 грн.
ВАТ «Сільгосптехніка» не повернуло державному бюджету позичку в розмірі 35 000 грн. отриману за договором від 9 лютого 1999 року, що стало підставою для звернення Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ «Сільгосптехніка» про стягнення простроченої заборгованості по наданій фінансовій допомозі. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року в адміністративній справі № 2а-3363/10/1270 (арк. спр. 16-17) у задоволенні позовних вимог Біловодської МДПІ було відмовлено з посиланням на те, що ВАТ «Сільгосптехніка» надало сільськогосподарським товаровиробникам матеріально-технічну допомогу на підготовку техніки до проведення весняно-польових робіт, то обов'язок повернення матеріально-технічної безвідсоткової допомоги згідно договорів про надання матеріально-технічної допомоги на підготовку техніки до проведення весняно-польових робіт був покладений на сільськогосподарські підприємства, яким вказана допомога надавалася.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року по справі № 2а-3363/10/1270 (арк. спр. 11-12) апеляційні скарги Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції та ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-3363/10/1270 були задоволені частково, постанова суду першої інстанції скасована, провадження в адміністративній справі № 2-а-3363/10/1270 закрито з роз'ясненням позивачу його права у встановленому законодавством порядку на звернення до господарського суду з позовом про стягнення на користь Державного бюджету України простроченої заборгованості по наданим із резервного фонду Кабінету Міністрів України безвідсотковим фінансовим допомогам.
Апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання ВАТ «Сільгосптехніка» умов договору «Про надання фінансової допомоги на підготовку техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999 році», зі змісту якого вбачається, що останній має господарський характер, оскільки правовідносини, що пов'язують суб'єктів такої угоди, засновані на принципах диспозитивності, рівності суб'єктів, жоден із них не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в контексті укладеного договору. Таким чином, в основі даного спору лежить спір, який відповідно до статті 17 КАС України не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Стороною в договорі про надання позивачу фінансової допомоги є державне казначейство, яке у відповідності до статей 2, 17 Бюджетного кодексу України здійснює контроль за виконанням юридичними особами зобов'язань щодо погашення та повернення позичок до державного бюджету. Наявність у податкового органу функцій щодо звернення до суду з позовами про стягнення до бюджету неповернутих позичок є підставою для звернення цих органів до господарського суду у порядку господарського судочинства на підставі подання органу Державного казначейства України та в інтересах держави в особі Державного казначейства України. Доказів виконання даної ухвали податковим органом надано не було.
Біловодською МДПІ була виставлена 15 вересня 2010 року на адресу ВАТ «Сільгосптехніка» перша податкова вимога № 1/4-П (арк. спр. 14, 30) про наявність загальної суми заборгованості перед державою з фінансової допомоги в розмірі 102787 грн. 60 коп., з якої сума основного платежу 35000 грн., 67787 грн. 60 коп. - пеня. В податковій вимозі міститься посилання на статтю 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», статтю 17 Бюджетного кодексу України та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N 2154-VI у 2010 році органи державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З огляду на те, що за вказаною нормою закону про Державний бюджет дії контролюючого органу по стягненню бюджетних позичок та фінансової допомоги повинні здійснюватися у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі - Закон № 2181), то податковий орган зобов'язаний у відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 узгодити податкове зобов'язання шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення. Згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Біловодська МДПІ наполягає на тому, що державне казначейство є контролюючим органом, яке надало подання про стягнення бюджетної позички та розрахунок пені (арк. спр. 28-29, 132), тому це подання та розрахунок є підставою для формування та надіслання податкової вимоги. Проте, пунктом 1.12 статті 1 Закону № 2181 наведено визначення контролюючого органу, яким є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону, якими є: митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту. Тобто, Законом № 2181 не віднесено до числа контролюючих органів, дії яких регламентовані цим законом, органи державного казначейства, тому податкові органи повинні здійснювати стягнення простроченої заборгованості з фінансової допомоги та бюджетної позички з дотриманням порядку встановленого Законом № 2181, як це передбачено статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». В даній справі порядок визначення податкового зобов'язання та його узгодження відповідачем не дотриманий.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення на підставі викладеного в даній ухвалі. Завдяки великому обсягу судового рішення в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Керуючись статтями 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області та ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7792/10/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7792/10/1270 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Е.Г.Казначеєв
ОСОБА_3