Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
25 серпня 2010 року справа №2а-9009/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Білак С.В.
суддів Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі № 2а-9009/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача з не нарахування та невиплати позивачу у період з 5 травня 2008 року до 1 січня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної платити відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік»; зобов»язати відповідача виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня 2009 року по грудень 2009 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня по грудень 2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення були порушені норми матеріального права. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що згідно ст.ст. 126,128 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-III від 07 лютого 2002 року відповідач повинен здійснювати матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів Донецької області. Однак, відповідач продовжує до цього часу виплачувати заробітну плату суддям, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, встановленої станом на 21 грудня 2005 року без урахування підвищення мінімальної заробітної плати у законах України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки. Апелянт вважає, що це є прямим порушенням Конституції України та Закону України «Про судоустрій України», якими визначені гарантії незалежності суддів та заборонено порушення чи звуження існуючих прав суддів, у тому числі з приводу їх матеріального та соціального забезпечення.
Сторони у судове засідання не з»явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 призначена на посаду судді Димитровського міського суду Донецької області на п'ять років Указом Президента України від 14.04.2008 р. № 346/2008.
Як вбачається з довідки Димитровського міського суду Донецької області та наказу в.о. голови Димитровського міського суду Донецької області № 14-к від 05.05.2008 р. позивач приступила до виконання обов'язків судді 05.05.2008 р.
ОСОБА_2 рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Донецького апеляційного округу від 18.09.2008 р. присвоєний п'ятий кваліфікаційний клас судді.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.
За період з грудня 2007 р. по грудень 2009 р. позивачем недоотримано заробітної плати в розмірі 69997,77 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України „Про статус суддів".
Відповідно до ст. 122 Закону України „Про судоустрій України", яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення судців, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України „Про статус суддів"). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону „Про судоустрій України" встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України „Про статус суддів" визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України „Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України „Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці суддів".
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів" втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 „Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" доповнено постанову №865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 „Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці суддів".
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 „Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці судців" втратили чинність.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів", а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 „Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці суддів".
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на тримання заробітної плати у відповідності зі ст.. 44 ЗУ «Про статус суддів» та постанови КМУ від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року у справі №2/174, тобто з 19.08.2009 року
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 197, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі № 2а-9009/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Білак
Судді: М.Г. Сухарьок
ОСОБА_3