Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
17 серпня 2010 року справа №2а-9591/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Губській Л.В., Ляшенко Д.В.
при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.
за участю
представників позивача не з'явилися
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Торезантрацит», Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-9591/10/0570 за позовом Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-9591/10/0570 позов Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року № 0000022310/0 за основним платежем в сумі 1438222 грн., за штрафними санкціями в сумі 719111 грн. та податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0000112310/0 за штрафними санкціями в сумі 769405 грн. було задоволено частково, а саме:
визнано частково недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 08 квітня 2010 року № 0000112310/0 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток у сумі 744258 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодилися обидві сторони та звернулися з апеляційними скаргами на неї, в яких зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважають, що постанова підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Позивач - Державне підприємство «Торезантрацит» є юридичною особою, зареєстрованою 29.04.2003 року виконавчим комітетом Торезької міської ради, ідентифікаційний код 32366906.
Державною податковою інспекцією у м. Торезі проведена планова виїзна перевірка ДП «Торезантрацит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складений акт № 12/23-2/32366906 від 20 січня 2010 року, яким, зокрема, встановлено наступне порушення.
ДП «Торезантрацит» здійснювало операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість яких включило до складу валових витрат датою оприбуткування товарів. Компенсації вартості товарів позивач не здійснив, тому після спливу строку позовної давності суми вартості набули статусу безповоротної фінансової допомоги. Якщо сума кредиторської заборгованості платника податку залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки фактично витрат ним не понесено.
Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності, включено до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, в якому відбулось списання. Проте коригування валових витрат щодо їх зменшення позивачем не здійснено. Вказане порушення призвело до заниження підприємством податку на прибуток в сумі 1488516 грн., в зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 01 лютого 2010 року № 0000022310/0 за дане порушення визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1438222 грн., за штрафними санкціями в сумі 719111 грн.
Вказані фактичні обставини, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки, сторонами визнаються в повному обсязі, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, тому, з огляду на приписи частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини можуть не доказуватися.
Не погодившись з податковим повідомленням рішенням від 01.02.2010 року, ДП «Торезантрацит» звернулось до ДПІ у м. Торезі зі скаргою від 09.02.2010 року. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.02.2010 року податкова інспекція залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.
07.04.2010 року ДПІ у м. Торезі проведена службова перевірка по факту розгляду первинної скарги ДП «Торезантрацит» на податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року № 0000022310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосованої штрафної санкції. За результатами перевірки виявлена помилка у розрахунку суми штрафної санкції, а саме штрафна санкція розраховувалась від суми донарахованого податку на прибуток 1438222 грн., проте необхідно було застосувати штрафну санкцію від суми недоплати 1488516 грн. у розмірі 744258 грн., тобто на 25147 грн. більше ніж було застосовано. Крім того встановлено, що до підприємства не застосована штрафна санкція згідно підпункту 17.1.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 744258 грн.
На підставі викладеного 08.04.2010 року ДПІ у м. Торезі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за штрафною санкцією в сумі 769405 грн. (744258 грн. + 25147 грн.).
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 (далі Закон № 334) визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно підпункту 4.1.6 цієї статті валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Пунктом 1.22 статті 1 Закону № 334 встановлено, що до безповоротної фінансової допомоги належить, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 5.2 статті наведеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За приписами пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, якою встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В даному випадку, позивачем вартість товарів, отриманих за договорами, була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія -отримання товарів, що відповідає вимогам закону.
Наявність кредиторської заборгованості у позивача, що валові витрати були визначені за оприбуткуванням товарів платником податку без їх оплати.
Оскільки вартість товарів залишилась несплаченою по закінченню строку позовної давності, вона на підставі вищенаведених норм була включена позивачем до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулось списання. Як встановлено перевіркою, позивач відображав доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності, у деклараціях з податку на прибуток. Разом з тим, ним не були відкориговані валові витрати.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334 визначені витрати, які не включаються до складу валових витрат. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Абзацом 7 статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 зазначено, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка, що визначено частиною 1 статті 10 Закону № 996.
Згідно пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 9 вказаного Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що, оскільки позивач не здійснив компенсації вартості товарів, які отримав фактично безоплатно, він не мав права відносити їх до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, яке наведене у вищевикладених нормах.
Здійснивши включення до валових витрат вартості товару за першою з подій - датою оприбуткування платником податку товарів, при списанні кредиторської заборгованості, ДП «Торезантрацит» повинно було відкоригувати валові витрати у періоді, в якому відбулось списання. Тобто в даному випадку сума вартості придбаних товарів правомірно обліковувалась у валових витратах лише при наявності кредиторської заборгованості позивача. Дійсно, як зазначає позивач, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати, але суд вважає, що це випливає з самого поняття валових витрат.
За таких обставин, суд вважав правомірним нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 01 лютого 2010 року № 0000022310/0 за основним платежем в сумі 1438222 грн., за штрафними санкціями в сумі 719111 грн. та від 08.04.2010 року № 0000112310/0 за штрафними санкціями в сумі 25147 грн., тобто позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо застосування штрафної (фінансової) санкції в порядку підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, суд зазначав, що це можливо тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та їх придбання, тобто їх суми віднесені до складу валових доходів та валових витрат, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об'єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону. У спірних правовідносинах відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем віднесені суми по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) або їх придбанню. які не відповідають дійсності. Таке не випливає ні з акту перевірки, ні доведено відповідачем у ході судового розгляду. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких' така невідповідність випливає.
За таких обставин, суд правильно вважав, що позовні вимоги Державного підприємства «Торезантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0000112310/0 за штрафними санкціями в сумі 769405 грн. підлягають задоволенню в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток у сумі 744258 грн.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційні скарги Державного підприємства «Торезантрацит», Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-9591/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-9591/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 18 серпня 2010 року.
Головуючий
Судді