Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
28 вересня 2010 року справа №2а-18337/10/0570
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.
при секретарі судового засідання: Драної Л.Г..
за участю представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2а - 18337/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання неправомірної відмови, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів,-
12.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальність «ПІК» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька з вимогами про: визнання неправомірної відмови Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК» за 3-ий місяць 2010 року з додатками у якості податкової звітності, що викладено у листі Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 15194/10/15-313-3 від 07.05.2010 року; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька щодо повторного невизнання повторно наданої податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК» за 3-ий місяць 2010 року та податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК» за 4-ий місяць 2010 року у якості податкової звітності; зобов'язання Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька прийняти до обліку податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК» з податку на додану вартість - за 3-ий місяць 2010 року та 4-ий місяць 2010 року з додатками як документи податкової звітності з усіма зазначеними у вказаній декларації та додатках до неї показниками датою 20.04.2010 року за 3-ий місяць 2010 року та 10.06.2010 року за 4-ий місяць 2010 року відповідно. Позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року (повторної за березень 2010 року) та за квітень 2010 року є неправомірною з огляду на порушення відповідачем п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-Ш (далі - Закону України № 2181) та п. 4.3. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» .
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позовні вимоги ТОВ «ПІК» були повністю задоволені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно до п.1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок-документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов”язкового платежу). Відповідач вважає, що відповідно до п.п.5 п.4.1.2. ст.4 Закону України №2181 податкова звітність,отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК» є юридичною особою, зареєстроване в ЄДРПОУ під номером 31206226, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100233350 ( а.с. 6, 25, 27).
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.04.2010 року позивач як платник податку на додану вартість подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками №№ 1, 5 на паперових носіях. Податкова декларація була подана позивачем особисто до канцелярії відповідача, про що свідчить штамп “Отримано” від 20.04.2010 року ( а.с. 28).
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 07.05.2010 року № 15194/10/15-313-3 відповідач відмовив позивачу у прийнятті зазначеної декларації як податкової звітності внаслідок порушення Наказу ДПА України № 2181 від 21.12.2010 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Порядок заповнення та подання податкової декларації» ( згідно відповіді - а.с.32).
04.06.2010 року позивач повторно надав рекомендованим листом до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року (а.с. 30, 31), що підтверджується відміткою про вручення від 04.06.2010 року і отримав в усному режимі відповідь, що зазначена податкова декларація знову не прийнята відповідачем як податкова звітність без обґрунтування причин. 09.06.2010 року позивач подав цінним листом до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатками №№ 1, 5 на паперових носіях (а.с. 35 - 39), щодо якої у телефонному режимі отримав інформацію, що вона не прийнята відповідачем в якості податкової звітності без будь-яких пояснень (усних або письмових) з цього приводу.
Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі - Закон № 2181) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань, тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Як свідчать матеріали справи, з трьох поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість (двічі за березень 2010 року та квітень 2010 року) відповідь, за письмовою формою, як це встановлено чинним законодавством, від відповідача позивач отримав лише один раз 07.05.2010 року під номером 15194/10/15-313-3. Однак, і ця єдина відповідь не містила конкретної підстави для повернення, а лише містила посилання відповідача на нормативно-правові акти, положення яких нібито були порушені позивачем.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні декларації подавались з коригуванням податкових зобов'язань та з додатками № 1 «Розрахунками коригування сум податку на додану вартість».
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України (далі - Методичні рекомендації), затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827, колегія суддів зазначає, що цей акт не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Згідно листа Міністерства юстиції України № 1111-0-26-10-20 від 24 лютого 2010 року Методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, на державну реєстрацію не подаються. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників, та відповідно до пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції. Разом з цим, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи зазначене, Міністерство юстиції України звернулося до Державної податкової адміністрації щодо скасування наказу Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року N 827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України". Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30 червня 2010 року на сайті Міністерства юстиції (www.minjust.gov.ua) оприлюднено перелік нормативно-правових та інших актів, що застосовуються без державної реєстрації, а отже є незаконними, серед цих актів вказані Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України. Отже відповідач посилається на акт, який є незаконним та не може мати наслідком застосування відповідальності для платника податків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про наявність підстав для невизнання податкової декларації за березень 2010 року, повторної податкової декларації за березень 2010 року та податкової декларації за квітень 2010 року податковою звітністю.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІК” за 3-й місяць 2010 року, повторно наданої податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІК” за 3-й місяць 2010 року та податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІК” за 4-й місяць 2010 року у якості податкової звітності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального та матеріального права і не може бути скасована з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, ухвала суду від 11 серпня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування ухвали, відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2 а - 18337/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2 а - 18337/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена 01 жовтня 2010 року.
Головуючий: І.В.Юрко
Судді: Г.М.Міронова
ОСОБА_4