10 вересня 2015 рокусправа № 804/18098/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Гімона М.М. Іванова С.М.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року
у справі за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків, з метою погашення податкового боргу у сумі 6035,20 грн.,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем не надано до суду інформацію (станом на час звернення до суду позовом) щодо відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що контролюючим органом вживались заходи щодо встановлення наявного майна у відповідача, що може стати джерелом погашення податкових зобов'язань, та на підставі довідок Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області виявлено, що таке майно відсутнє.
Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле" зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник окремих видів податків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеного аналізу податкової діяльності підприємства податковим органом було виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле" положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ПК України - щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у загальній сумі 6035,20 гривень.
Позивачем відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було вручено відповідачу 24.07.2009р. першу податкову вимогу (№1/1744 від 24.07.2009р) та направлено за допомогою органів поштового зв'язку другу податкову вимогу (№ 2/2114 від 25.09.2009р.), яка через неможливість вручення адресату була повернена на адресу відправника-позивача і відповідно до акту від 16.11.2009р. розмішена на дошці оголошень податкового органу. Інші податкові вимоги щодо відповідача не формувались і не надсилались у зв'язку із тим, що борг виник у 2009р. і є триваючим. Податковий борг відповідачем сплачений не був. Про наявність податкового боргу свідчить довідка про стан розрахунків з бюджетом від 31.12.2013 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно матеріалів справи на час розгляду справи відповідачем податковий борг погашений не був.
Згідно довідок реєстраційних органів, (а.с. 12, 13), об'єкти нерухомості, земельні ділянки, транспорт у власності Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле" відсутні. Однак слід взяти до уваги, що зазначені відомості надані позивачем станом на березень, червень 2013 року, у той час як з даним позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2014 року.
Станом на час звернення із позовом до суду докази відсутності у власності відповідача майна - відсутні.
При цьому, приписами статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно п.п.95.1.-95.3. ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача в порядку ст. 20.1.17 ст.20 ПК України.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби. Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.п.20.1.16. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.
Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є, в тому числі, кошти платника податків) у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.
Так, у відповідності до п.п.94.4. ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Натомість, відповідно до абз.2 п.п.94.6.2. п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.
Так, відповідно до п.п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, а саме: якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Отже, адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:
- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України;
- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).
Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, вбачається, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: 1). наявність у платника податків податкового боргу; 2). відсутність майна для його погашення.
Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладання арешту в порядку, встановленому законом.
Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле", податковим органом не надано суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.
Позивачем не надано до суду інформацію станом на час звернення до суду із цим позовом щодо відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу - надані позивачем відповіді на запити, здійснені податковим органом у порядку встановлення наявності у відповідача майна здійснені у 2013 році. За період з 2013 року по дату звернення із позовом до суду зазначені обставини могли зміниться - підприємство могло набути майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Юст Цивиле" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків, з метою погашення податкового боргу у сумі 6035,20 грн. - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.М. Іванов