"26" серпня 2015 р.справа № 2-а/202/101/2013
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року у справі №2-а/202/101/2013 за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), в якому просить стягнути кошти в сумі 7404,84 грн., з них допомога по безробіттю складає 6872,51 грн., вартість навчання - 532,33 грн..
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська задоволено повністю.
ОСОБА_1 не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу. В скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою залишити позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 081117 від 13 жовтня 2008 року Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська відповідачці було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі, тривалістю з 13 жовтня 2008 року по 07 жовтня 2009 року.
13 жовтня 2008 року відповідачка подала заяву про направлення її на професійне навчання для підвищення кваліфікації за напрямом "Основи комп'ютерної грамотності" зі строком навчання з 23 жовтня 2008 року по 25 листопада 2008 року.
Позивачем, на підставі цієї заяви, укладено з ОСОБА_1 13 жовтня 2008 року договір щодо її професійного навчання.
25 листопада 2008 року відповідачкою закінчено навчання та отримано свідоцтво про присвоєння підвищення кваліфікації з напрямку "Основи комп'ютерної грамотності" №025844 від 25 листопада 2008 року.
26 жовтня 2009 року на підставі письмової заяви відповідачки її було знято з обліку у зв'язку з самостійним працевлаштуванням.
На підставі вимог п. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, позивачем було проведено розслідування страхового випадку, в ході якого встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 303185, відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07 грудня 2005 року, у зв'язку з чим остання не мала права на отримання статусу безробітної та призначення матеріального забезпечення по безробіттю.
Наказом Центру № 139 від 28 лютого 2011 року прийнято рішення вжити заходи по стягненню суми виплаченої відповідачці допомоги у розмірі 7 404 грн. 84 коп., за період з 13 жовтня 2008 року по 26 жовтня 2009 року та направлено на адресу ОСОБА_1 претензію №1284 від 28 лютого 2011 року.
Відповідно до Положення про Лівобережний центр зайнятості м. Дніпропетровська, затвердженого директором Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 01.09.2010 року, Лівобережний центр зайнятості м. Дніпропетровська являється правонаступником Індустріального районного центру зайнятості.
Згідно п. "б" ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Колегія суддів погоджується, що у даному випадку відповідачкою порушено вимоги цієї статті, оскільки, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, вона вважалася самозайнятою особою (працевлаштованою).
Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, які впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, про що відповідачка була попереджена через особистий підпис, проте нею було приховано факт реєстрації як приватного підприємця.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 кошти у вищезазначеній сумі добровільно не перераховано, колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягали задоволенню.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку, передбаченого нормами КАС для звернення до суду з такими позовними вимогами, колегія суддів вважає їх такими, що спростовано матеріалами справи. Законних підстав для залишення позову позивача без розгляду колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування чи зміни законного судового рішення відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року у справі № 2-а/202/101/2013 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак