09 вересня 2015 рокусправа № 804/1455/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2014р. за Ф-0008001703, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про описку в позовних вимогах просить визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.07.2014 року № Ф-0008001703 про сплату боргу (недоїмки).
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої прийнято акт перевірки від 27.05.2014 року за №1666/04-07-17.03.2225712532, в якому встановлено порушення вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 184.9 ст. 184, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України та абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 48096,76 гривень, п.п. 4.6.6 п.4.6 розділу 4 "Порядку заповнення та подання податкової звідності з податку на додану вартість, внаслідок чого відбулось завищення від'ємного значення за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року зазначення рядку 24 податкової декларації з ПДВ "залишок від'ємного значення попереднього періоду, за відшкодуванням суми податку, який підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду" підлягає зменшенню на 76817,67 гривень. На підставі вказаних порушень позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2014 року №Ф-0008001703, податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0007991703 та рішення від 14.07.2014 року №0008011703 про скасування штрафних санкцій за донарахування територіальним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4398,93 гривень. Позивачем зазначено, що ним обґрунтовано віднесені документально підтверджені витрати з платіжно-грошових операцій з придбання державних ліцензій та провадження підприємницької діяльності з роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в 2012 році в сумі 10000,00 гривень та за 2013 рік в сумі 7500,00 гривень, а також документально підтверджених витрат з платіжно-грошових операцій на перерахування процентів установі АКБ СР "Укрсоцбанк" за користування кредитними коштами згідно кредитних договорів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до пп.4.6.6 п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової вітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.12.2011 року №1490/20228, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного податкового) періоду.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.01.2001 року та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднані державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській та платником єдиного внеску, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців серії В02 №579240.
На підставі наказу Нікопольської ОДПІ про проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.04.2014 року № 719 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року, посадовою особою податкової інспекції було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.05.2014 року № 1666/04-07-17-03.2225712532.
Плановою виїзною перевіркою встановлені згідно з цим актом порушення ФОП ОСОБА_1: п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012-2013рр. на загальну суму 20791,09 грн., а саме за 2012 рік на суму 17239,90 гривень, за 2013 рік - 35551,19 гривень; абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.10 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012-2013рр. в загальній сумі 48096,76 гривень, а саме: 2012 рік на суму 39881,67 гривень, за 2013 рік на суму 8215,09 гривень; п. 184.9 ст. 184, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України та п.4.6.6 п.4.6 розділу 4 "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 року №1492 зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.12.2011 року №1490/20228 завищено від'ємне значення попереднього періоду з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року значення рядку 24 податкової декларації з ПДВ "залишок від'ємного значення попереднього періоду за відрахуванням суми податку, якій підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду" підлягає зменшенню на 76817,67 гривень та за результатами перевірки становить: за січень 2012 року -20184,33 гривень, за лютий 2012 року -19293,33 гривень, за березень 2012 року -18437,33 гривень, за квітень 2012 року -17661,33 гривень, за травень 2012 року -17535,33 гривень, за червень 2012 року -17393,33 гривень, за липень 2012 року -17254,33 гривень, за серпень 2012 року -17123,33 гривень, за вересень 2012 року -17025,33 гривень, за жовтень 2012 року -16946,33 гривень, за листопад 2012 року -16853,33 гривень, за грудень 2012 року -16774,33 гривень, за січень 2013 року -16701,33 гривень, за лютий 2013 року -16609,33 гривень, за березень 2013 року -16515,33 гривень, за травень 2013 року -16370,33 гривень, за червень 2013 року -16322,33 гривень, за липень 2013 року -16273,33 гривень, за серпень 2013 року -116233,33 гривень, за вересень 2013 року -116129,33 гривень, за жовтень 2013 року -16038,33 гривень, за листопад 2013 року -15968,33 гривень, за грудень 2013 року - 15917,33 гривень.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0007991703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 20791,09 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10395,55 гривень; вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування від 14.07.2014 року № Ф-0008001703 в сумі 48096,76 гривень; рішення від 14.07.2014 року №008011703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 4398,93 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу витрат операційної діяльності процентів за користування кредитами відповідно до договорів № 110/4-065 та №110066144MOVERORAF1 та витрат на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами за 2012 рік в розмірі 10000, 00 гривень та за 2013 рік в розмірі 7500,00 гривень, а висновок відповідача стосовно сплати єдиного внеску не підтверджено дослідженими та встановленими обставинами по справі. Крім того, судом застосовано положення ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обставин встановлених судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі №804/20859/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яке залишено в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року, зазначено що висновки податкового органу про безпідставність включення платником податків до податкової звітності вартості виконаних робіт, наданих послуг на суму 189793,57 грн. у зв'язку з невідповідністю даних, зазначених в книгах обліку доходів та витрат № 27, № 28 - не підтверджено. Апеляційною інстанцією також зазначено, що акт перевірки не містить інформації щодо періодів, господарських операцій, документів, досліджених під час перевірки тощо, за результатами яких податковий орган дійшов висновку про порушенням платником податків податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.
Підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, передбачено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Отже, за платниками податків зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).
З наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що у акті перевірки податковим органом зазначено про включення позивачем до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю згідно додатку 5 до декларації "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності " за 2012 рік у колонці 6 інші витрати, включаючи вартість виконання робіт, надання послуг 189793,57 гривень при фактичних витратах у розмірі 113471,16 гривень, що підтверджуються даними книг доходів та витрат №27,28 та поясненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14.05.2014 року №10549/10, що призвело до завищення документально підтверджених витрат за 2012 рік на 76322,41 гривень, а також включення до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2013 роках (згідно додатку 5 до декларації "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності" у колонці 6 інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) витрат на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, які не відносяться до витрат операційної діяльності у відповідності з нормами чинного податкового законодавства на загальну суму 17500,00 гривень, у тому числі за 2012 рік - 10000,00 гривень, за 2013 рік - 7500,00 гривень.
Отже, витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності, а тому позивачем правомірно задекларовано його витрати на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами у 2012 та 2013 роках, які підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (кредитор) укладено генеральний договір № 110/4-065 про надання кредитних послуг. За умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у гривні, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті в сумі 400000,00 грн. Надання послуг за договором здійснювалось протягом періоду з 22.05.2008 року по 21.05.2018 рік.
На виконання умов зазначеного договору надані первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій, а саме: - додаткова угода №1 до генерального договору про надання кредитних послуг №110/4-065 від 22.05.2008 року; - заяви на перерахування кредитних коштів від 27.05.2008 року на суму 200411,90 гривень, від 03.06.2008 року на суму 28307,75 гривень, від 09.06.2008 року на суму 16602,33 гривень, від 19.09.2008 року на суму 3491,36 гривень, від 22.09.2008 року на суму 15254,75 гривень, від 23.09.2008 року на суму 19493,86 гривень, від 24.09.2008 року на суму 4378,94 гривень, від 25.09.2008 року на суму 7265,13 гривень, від 26.09.2008 року на суму 4014,12 гривень, від 29.09.2008 року на суму 13170,55 гривень, від 30.09.2008 року на суму 3498,43 гривень, від 01.10.2008 року на суму 2840,36 гривень, від 02.10.2008 року на суму 9086,16 гривень, від 03.10.2008 року на суму 5976,03 гривень, від 06.10.2008 року на суму 19489,49 гривень, від 07.10.2008 року на суму 3983,33 гривень, від 08.10.2008 року на суму 3137,92 гривень, від 09.10.2008 року на суму 9236,37 гривень, від 10.10.2008 року на суму 5786,28 гривень; - платіжні доручення від 04.01.2012 року №214457142 на суму 94,73 гривні, призначення платежу: погашення нарахованих процентів по кредитам (розрахунок за період з 30.11.2011 року по 30.12.2011 року згідно договору №110/4-065, від 05.01.2012 року №215448802 на суму 3384,17 гривні, призначення платежу: погашення нарахованих процентів по кредитам (розрахунок за період з 30.11.2011 року по 30.12.2011 року згідно договору №110/4-065
Крім того, Позивачем (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (кредитор) укладено договір про надання овердрафту від 30.09.2013 року № 110066144MOVERDRAF1. За умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника №26006000080474, відкритого у кредитора, розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний залишок на такому поточному рахунку, а кожна окремо надана сума - транш овердрафту, але в межах суми максимальної заборгованості, яка розрахована за методикою кредитора, що є додатком до цього договору. Підпунктом 1.1.1 визначено, що максимальна заборгованість позичальника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту в сумі 22500 гривень. На виконання умов вищезазначеного договору позивач в 2012 та 2013 роках сплачував відсотки за користування кредитом та відображав їх в складі валових витрат.
Отже, позивачем правомірно включено до складу витрат операційної діяльності процентів за користування кредитами відповідно до договорів № 110/4-065 та №110066144MOVERORAF1 та витрат на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами за 2012 рік в розмірі 10000, 00 гривень та за 2013 рік в розмірі 7500,00 гривень, а висновок відповідача стосовно сплати єдиного внеску не підтверджено дослідженими та встановленими обставинами по справі.
Таким чином, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат по сплачених відсотках за користування кредитом.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -,
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року по справі № 804/1455/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак