01 вересня 2015 рокусправа № 804/2216/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 804/2216/14 за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 06.12.2013 року за № 626, визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000191703.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не об'єктивно оцінені докази, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. В скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідач не направив у судове засідання свого представника, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 20.12.2013 року по 26.12.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 по операціях з АТ "ОТП Банк" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
Результати перевірки оформлені актом від 27.12.2013 року № 2213/241/04-03-17-03-26/НОМЕР_2.
За результатами проведеної перевірки були встановлені наступні порушення:
- п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2012 рік;
- абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб по операціям з AT "ОТП Банк" за 2012 р. в розмірі 323660,08 грн..
З урахуванням таких висновків, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000191703 від 17.01.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 323660 грн. 08 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81085 грн. 02 коп., всього на загальну суму 404745 грн. 10 коп..
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який позовні вимоги позивача задовольнив, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 21 вересня 2007року між Позивачем та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір кредиту. Позивачем було порушено умови договору, оскільки несвоєчасно сплачувалися кредитні кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі: тіло кредиту - 132 232,22 швейцарських франків та відсотків - 83343,76 швейцарських франків. Загальна сума боргу в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.2012року склала 1905145,18грн.(а.с. 69-70).
Рішенням правління ПАТ «ОТП Банк» №89 від 04.04.2012р. списано заборгованість за рахунок сформованого резерву, який створено за рахунок прибутку банку, а з позивачем укладено додаткову угоду №6 від 04.04.2012р., за умовами якої позичальник зобов'язаний здійснити продаж предмету іпотеки - житлового будинку, загальною площею 857,8кв.м., за ціною не нижче 336700,00 швейцарських франків, а кошти від продажу майна направити на погашення боргових зобов'язань за вказаним вище кредитним договором (а.с. 70-71).
На думку податкового органу, відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, Позивач повинен відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб, про що було повідомлено Позивача листом від 02.09.2013 року, в якому зазначалося про необхідність з'явитися до податкового органу для вирішення питань щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2012рік.
Згідно з п.162.1 ст.162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За визначенням пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).
Таким чином види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
В силу абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Зазначена редакція вказаного пункту діє з 01.07.2012р. відповідно до Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм». До цієї дати діяла наступна редакція п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Враховуючи вищевказані норми, колегія судів приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за №46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Тому колегія суддів зазначає, що відповідно до вище зазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
В даному випадку у суму боргу, що списана банком відповідно до рішення №89 увійшли і відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору. Крім того, відшкодування (списання) безнадійної заборгованості за рахунок сформованого резерву банку не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, про що свідчать і умови укладеної банком з позивачем додаткової угоди (а.с. 70-71). Тобто, в даному випадку, суми вказані у рішенні про списання боргу, на яке посилається відповідач, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. А відтак, відсутній і обов'язок позивача щодо включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості.
На підставі вище викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 804/2216/14 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 04.09.2015р..
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак