20 серпня 2015 рокусправа № 804/1367/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юрко І.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної
Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська
Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 12 лютого 2015 року
у справі № 804/1367/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ»,
вул. Винокурова, 3, м. Дніпропетровськ, 49051;
до відповідача Лівобережної об'єднаної
Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська
Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,
пр. ім. Газети «Правда», 95-А, м. Дніпропетровськ, 49026;
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» подано позов до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005152203.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Юрков Е.О.) своєю постановою від 12 лютого 2015 року позов задовольнив.
Постанова суду мотивована тим, що по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» в травні 2014 року, та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» в червні 2014 року Позивач мав в наявності первинні документи. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на наявність формально складених, але не достовірних бухгалтерських документів.
Просив постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: в липні 2014 року уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» в травні 2014 року, та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» в червні 2014 року.
За результатами складений Акт № 2724/2203/37149258 від 31.07.2014р.
В Акті перевірки вчинено записи про порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.
Відповідно до укладених договорів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» в травні 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» в червні 2014 року, на умовах EXW - резервуари нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт», здійснювалось постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» нафтопродуктів.
В той же час,
декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» до ДПІ за місцем обслуговування не надавались;
декларація з податку на додану вартість за червень 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» до ДПІ за місцем обслуговування не надавалась.
У відповідності зі звітами форми 1-ДФ -
у Товариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» працюючі за штатом відсутні, за сумісництвом - 1 особа;
у Товариства з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» працюючі за штатом - 1 особа.
У зв'язку з ненаданням інформації стосовно розрахунків з постачальниками (акти ДПІ у Красногвардійському та ДПІ у Бабушкінському районах міста Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки) неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції.
На підставі Акту перевірки, 27 серпня 2014 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005152203.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 14010100 - податок на додану вартість, у розмірі 10.159.278,00 грн. за основним платежем та 5.079.639,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
За позицією фахівців контролюючого органу, первинні документи, отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс» не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій. Видаткові, та, відповідно, податкові накладні, не виконують функцій первинного документа.
Проте, фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.
Отже, порушення законодавства, які мають наслідком збільшення суми грошового зобов'язання, мають бути не сумнівом фахівців контролюючого органу, чи елементом аргументації, а переконливим та беззаперечно встановленим юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами права, що спричиняє певні юридичні наслідки.
Посилаючись на приписи Господарського кодексу України, як на підставу для визнання спірних зобов'язань нікчемними, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань: вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.
При цьому, умисел на приховування, наприклад, від оподаткування прибутків та доходів суб'єкта угоди, може бути у певної посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності, що також має на меті доведення певними засобами доказування.
А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доведення.
Відтак, фахівці контролюючого органу, з огляду на штатну кількість працівників особового складу, та з використанням відомостей про недостатність ресурсів, піддали сумніву саму можливість продажу товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс».
В той же час, чисельність працюючих на підприємстві, в повній мірі залежить від ступеня ефективності системи управління. У всякому разі, відсутність договорів найму працівників за сумісництвом не вказує на невикористання найманої праці взагалі. Напроти, діяльність, яка здійснюється особами без укладання відповідного договору, може мати наслідком застосування, наприклад, адміністративної відповідальності.
Щодо відсутності за місцезнаходженням слід вказати, що в силу статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» «Статус відомостей Єдиного державного реєстру» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З огляду на приписи пункту 73.5 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1232.
Порядок жодним чином не регулює дії органів доходів і зборів на той випадок, якщо не має можливості провести зустрічної звірки (не надав платник податків запитуваної інформації, не має платника податку за податковою адресою, тощо).
ДПА України своїм наказом від 22 квітня 2011 року N 236 затвердила Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, згідно з яким у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.
Однак, даний наказ не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.
Отже, з огляду ж на приписи наведених вище норм, зустрічні звірки не є перевірками, та, відповідно, не можуть бути враховані як підтвердження здійснення діяльності поза межами правової відповідальності. Базовими для аналітичних дій, застосовне до спірного випадку, слід було б відбирати інші суттєві показники.
Слід вказати, що документи та інші дані щодо реальності здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки господарської операції.
Документами, що підтверджують фактичне отримання товару, будуть Договір, акт приймання-передачі або інший документ. Та при виконанні двох «стандартних» умов (наявність первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів, і подальше використання результатів цих товарів (послуг) у власній господарській діяльності).
Так, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» є роздрібна торгівля нафтопродуктами. Для здійснення господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» орендує АЗС.
Угоди укладалися Підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними і дозвільними документами.
Позивачем надано документи, а саме копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження використання отриманих товарів в подальшій господарській діяльності; копії актів приймання-передачі, тощо.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, відповідальність за несплату податків і зборів має індивідуальний характер.
Відтак, теза в акті перевірки про те, що здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам із залученням вигодоформуючих підприємств не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.
Позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат.
Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.
В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 804/1367/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 28 серпня 2015 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: І.В. Юрко
Суддя: О.В. Юхименко