07 липня 2015 рокусправа № 804/12111/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі № 804/12111/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року № 6222-15, № 6222/13-15, № 6222/12-15.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року даний позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Письмовими доказами, наявними у справі підтверджено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 45,2 кв.м.
Згідно із ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У відповідності до положень ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
За правилами ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що позивач є платником земельного податку з земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності частина нежилого приміщення.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 самостійно надав заяву до податкового органу про нарахування земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1. 29 липня 2014 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року - № 6222-15, № 6222/13-15, № 6222/12-15 про нарахування земельного податку, згідно якого на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу II та п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», код платежу « 13050300» в розмірі 775,82 грн., 775,82 грн та 775,82 відповідно.
Приймаючи рішення по суті та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з їх протиправності, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки без отримання відповідного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Так, ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Відповідно до ст. 20 цього ж Закону за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до абз. 2 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п. 23.1 ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визначаються конкретні вартісні фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов 'язання.
Таким чином, з огляду на викладені вище норми законодавства, колегія суддів зазначає, що документом, що підтверджує базу оподаткування при нарахуванні земельного податку та відповідає вимогам ст. 23 ПК України є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Під час апеляційного перегляду справи податковим органом надано до суду дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна.
Проте, колегія суддів зауважує на тому, що згідно наведених даних, відповідачем при розрахунку земельного податку не враховано те, що позивач згідно свідоцтва про право на спадщину є власником лише 1/2 частини нежитлового приміщення. Отже всупереч положенням ПК України, податковим органом нараховано податок позивачу на загальну площу приміщення - 45,2 кв.м.
Пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних вище норм законодавства та встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає, що нарахування земельного податку відповідач здійснив не пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в користуванні позивача, а тому ОСОБА_1 має сплатити земельний податок пропорційно частині площі будівлі, власником якої він є. Тобто, розмір земельного податку, з урахуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, повинен дорівнювати - 387,91 грн. (2,48 (зональний коефіцієнт) х 0,93 (сукупній локальний коефіцієнт) х 2,50 (коефіцієнт функціонального використання) х 22,6 (площа земельної ділянки в кв.м.) х 297,68 (базова вартість землі з урахуванням коефіцієнту індексації у 2012,2013,2014рр) = 38791,15 грн. х 1 % = 387,91 грн.).
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не повно встановлено всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі № 804/12111/14 слід скасувати та прийняти нову постанову, про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі № 804/12111/14 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2014 року № 6222-15, № 6222/13-15, № 6222/12-15 в частині нарахування земельного податку в розмірі 387,91 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай