26 серпня 2015 рокусправа № 808/752/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002441500 від 19.09.2014р., -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002441500 від 19.09.2014 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 0002441500 від 19.09.2014 року.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2014 року по 05.09.2014 року співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового
законодавства нарахування та плати сум орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на території Хортицького району м. Запоріжжя за період з 05.09.2011 року по 01.09.2014 року, за результатами якої складено акт № 148/08-31-15/НОМЕР_1 від 05.09.2014 року (далі - Акт).
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 764 Цивільного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховані та не сплачені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 23 846,71 грн.
На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002441500 від 19.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 29 808,39 грн., в т.ч. за основним платежем 23 846,71 грн. та 5 961,68 грн. за штрафними санкціями.
Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Запорізькій області та до ДФС України, в результаті чого скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.
Встановлено, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.05.2006 року, зареєстрованим у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 31.07.2006 року за № НОМЕР_2, Запорізька міська рада (Орендодавець) надала ФОП ОСОБА_1 (Орендар) у строкове платне користування земельну ділянку для розташування зупинкового комплексу у складі павільйону та намету, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.2. даного договору в оренду було передано 0,0247 га землі. Строк дії договору становив 5 років (п.8 договору).
Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.05.2006 року, зареєстрованому у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 31.07.2006 року за № НОМЕР_3, Запорізька міська рада (Орендодавець) надала ФОП ОСОБА_1 (Орендар) у строкове платне користування земельну ділянку для розташування зупинкового комплексу у складі павільйону та намету, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п. 2. даного договору в оренду було передано 0,0319 га землі. Договір було укладено на 5 років (п.8 договору).
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, договори оренди укладені між позивачем та Запорізькою міською радою набули чинності 31.07.2006 року та відповідно п'ятирічний строк, на який їх було укладено, скінчився 31.07.2011 року.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, для встановлення правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, необхідно встановити чи перебували на законних підставах у користуванні позивача в період з 05.09.2011 року по 01.09.2014 року земельні ділянки, орендовані у Запорізької міської ради, у зв'язку з користуванням якими позивач зобов'язаний був подавати податкові декларації з орендної плати за землю та сплачувати орендну плату за землю.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
З матеріалів справи вбачається, що актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.08.2011 року (за договором оренди землі від 31.07.2006 р. № НОМЕР_3) та актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.08.2011 року (за договором оренди землі від 31.07.2006 року р. № НОМЕР_2), позивачем повернуті Запорізькій міській раді земельні ділянки, які були взяті в оренду за договорами оренди № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 від 31.07.2006 р. (а.с. 63-64).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача починаючи з 01.08.2011 був відсутній обов'язок подавати податкові декларації з орендної плати за землю та сплачувати орендну плату за землю, у зв'язку з припиненням договорів оренди земельних ділянок.
Щодо посилань представника відповідача на рішення Запорізької міської ради № 53/160 та № 53/161 від 26.06.2012 року, якими позивачу поновлено договори оренди на вищевказані земельні ділянки, слід зазначити наступне.
Встановлено, що на виконання рішень Запорізької міської ради № 53/160 та № 53/161 від 26.06.2012 року, між позивачем та Запорізькою міською радою укладено договори оренди землі б/н від 06.11.2012 року та від 07.11.2012 року, які зареєстровані у передбаченому законодавством порядку 23.09.2014 року.
Таким чином, право користування та відповідно обов'язок подавати податкові декларації з орендної плати за землю та сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками відповідно до даних договорів виникли у позивача з 23.09.2014 року.
Стосовно посилань відповідача на те, що позивач фактично здійснював господарську діяльність на вказаних земельних ділянках, оскільки ним у перевіряємий період передавались в оренду розташовані на даних земельних ділянках зупинкові комплекси з торговим павільйоном та наметом, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що:
- між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди № 1 від 10.03.2011 року про оренду об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 зупинковий комплекс з торговим павільйоном та наметом загальною площею 33,5 кв.м, строк дії договору з 10.03.2011 року по 10.02.2013 року;
- між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди № 1 від 04.05.2013 року про оренду об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 зупинковий комплекс з торговим павільйоном та наметом загальною площею 34 кв.м , строк дії договору з 04.05.2013 року по 04.04.2017 року;
- між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди № 4 від 17.06.2014 року про оренду об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 зупинковий комплекс з торговим павільйоном та наметом загальною площею 25 кв.м, з 17.06.2014 року по 17.05.2017 року.
На думку відповідача, дані договори підтверджують факт продовження користування позивачем орендованими земельними ділянками.
В той самий час як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем в суді апеляційної інстанції, що укладаючи договір оренди № 1 від 10.03.2011 року на 2 роки, позивач розраховував на те, що Запорізька міська рада прийме рішення про продовження дії договору оренди земельної ділянки. Але, оскільки після закінчення дії договору оренди земельної ділянки орендодавець відмовив в укладенні нового, то договір оренди № 1 від 10.03.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_2, було розірвано.
Крім того, договір оренди № 1 від 04.05.2013 року, укладений з ФОП ОСОБА_3, та № 4 від 17.06.2014 року, укладений з ФОП ОСОБА_4, також укладені з розрахунком на майбутнє продовження оренди земельних ділянок, враховуючи, що рішення про поновлення договорів були прийняті Запорізькою міською радою у червні 2012 року. Проте, у зв'язку з фактичним не набуттям права користування, дані договори не були реалізовані, орендовані споруди не були передані контрагентам в оренду, оскільки процес передачі мав оформлюватися відповідним документом, підписаним сторонами договору (актом).
З договорів оренди об'єкта нерухомості № 1 від 04.05.2013 року та № 4 від 17.06.2014 року вбачається, що відповідно до п. 3.1 об'єкт оренди вважається переданим орендатору з моменту підписання акту приймання передачі.
Суд апеляційної інтанції вважає за необхідне зазначити, що саме по собі існування письмового договору про оренду об'єктів нерухомості не може свідчити про реальність його виконання. Відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались питання, чи передавались об'єкти нерухомості у встановленому договором порядку, чи отримував позивач суми орендної плати від контрагентів за даними договорами, якщо так, то чи відображались ці кошти в податковій звітності позивача та його контрагентів. За таких обставин висновки контролюючого органу про підтвердження факту користування позивачем земельними ділянками є передчасними.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено факт використання позивачем у період з вересня 2011 року по липень 2014 року земельних ділянок за договорами оренди № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 від 31.07.2006 року, а відтак прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002441500 від 19.09.2014р. - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай