36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.09.2015 Справа № 917/2090/13
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат", вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39802
до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347", вул. Портова, 11, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800
про стягнення 561 989,58 грн.
Головуючий суддя Ківшик О.В.
Суддя Тимощенко О.М.
Суддя Білоусов С.М.
Представники сторін :
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 59/180 від 02.01.2012 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 29.01.2015 р..
29.09.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" 561 989,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 26.12.2012 р. Договору №3944 на перевезення працівників позивача (основний борг з урахуванням часткової оплати).
Розпорядженням заступника голови Господарського суду Полтавської області від 03.03.2015 р. дану справу призначено до колегіального розгляду в складі колегії суддів : головуючий суддя Ківшик О.В., суддя Тимощенко О.М., суддя Сірош Д.М.. У зв'язку з перебуванням судді Сіроша Д.М. у відпустці вказаний вище склад колегії суддів визначено на підставі проведеного 14.05.2015 р. повторного авторозподілу справ.
21.10.2013 р. позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Полтавської області. 22.10.2013 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду з присвоєнням їй номеру 917/2090/13. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2013 р. у справі № 917/2090/13 було задоволено позов ВАТ "Полтавський гірнично-збагачувальний комбінат" та стягнуто на його користь з ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" 561 989,58 грн. боргу та 11239,79 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" відмовлено, рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2013 р. у справі № 917/2090/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України у справі № 917/2090/13 від 19.03.2014 р. касаційну скаргу ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" задоволено частково, рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду даної справи (№ 917/2090/13) Господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 07.07.2014 р., яким було задоволено позов ВАТ "Полтавський гірнично-збагачувальний комбінат" та стягнуто на його користь з ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" 561989,58 грн. боргу та 11239,79 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2014 р. залишено без змін.
Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 26.11.2014 р. рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. з цієї справи скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України вказав на необхідність при новому надати правову оцінку первинним документам на підставі яких виписувалися накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".
24.12.2014 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду.
Враховуючи висновки касаційної інстанції за постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у даній справі, обов'язковість яких для суду першої інстанції під час нового розгляду справи встановлена ст. 11112 ГПК України, з метою повноти дослідження та встановлення з достовірністю фактичних обставин справи, а також враховуючи підтримання відповідачем заявленого раніше клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд викликав зазначених у клопотанні відповідача осіб особисто у судове засідання для надання пояснень по суті спору та відбору експериментальних зразків підписів як об'єктів дослідження судовою почеркознавчою експертизою відповідно до ст. 41 ГПК України. Крім того, суд зобов'язував відповідача надати суду : вільні зразки підписів (20-25 під.) та почерку (10-15 арк.) вищезазначених фізичних осіб в різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, виконані до серпня 2003 року в : документах, що посвідчують особу (паспорти (громадянина України та закордонному) або копії паспортів належної якості, посвідчення, членські квитки тощо), заяві про видачу паспорта (формі № 1), реєстраційній справі ФОП, трудовій книжці, автобіографії, заявах, договорах, додаткових угодах, деклараціях, накладних, квитанціях, відомостях, касових ордерах, довіреностях, чеках, гарантійних талонах, блокнотах, щотижневиках, листах, фотокартках, листівках, інших документах службового та особистого характеру відповідно до п. 1.3 - п. 1.5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мінюста від 08.10.1998 р. № 53/5 (із змінами та доповненнями); для відбору експериментальних зразків підписів - забезпечити особисте представництво вказаних у п. 2 цієї ухвали фізичних осіб у судове засідання.
Представник відповідача неодноразово повідомляв суд про підтримання заявленого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи вх. № 8062 від 23.06.2014 р. (том справи 6, а.с. 5-6) для з'ясування виконання підписів вказаними у чеках водіями (перелік - у клопотанні), проте вимоги суду (п. 6 ухвали від 10.02.2015 р. про відкладення розгляду даної справи, в тому числі і після оголошеної судом перерви у судовому засіданні) щодо надання витребуваних в реагування на заявлене ним клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи вільних зразків підписів та почерку водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та щодо забезпечення представництва останніх у судове засідання для відбору експериментальних зразків підписів виконав не у повному обсязі. В обґрунтування причин щодо цього представник відповідача послався на звільнення ряду водіїв з підприємства (заява вх. № 2933 від 03.03.2015 р.).
Позивач проти проведення почеркознавчої судової експертизи заперечував за мотивами викладеними у письмових поясненнях № 4605/53 від 25.02.2015 р. (вх. № 2589 від 25.02.2015р.).
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність дійсної потреби за вказаних обставин у призначенні та проведенні судової почеркознавчої експертизи у даній справі, оскільки після ґрунтовного вивчення обставин справи та беручи до уваги не повне виконання відповідачем вимог суду щодо надання визначених судом необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів та забезпечення представництва осіб для відібрання зразків підписів (трьох з десяти) висновки експерта не будуть повними та не матимуть істотного значення для вирішення спору.
При цьому, оскільки при розгляді справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.04.2015 р. зупинено провадження у даній справі у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_13.
Супровідним листом № 473 від 30.06.2015 р. (вх. № 10138 від 08.07.2015 р.) Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_13 повернуто до Господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/2090/13 з висновком судової економічної експертизи № 473 від 30.06.2015 р..
З огляду на викладене ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.08.2015 р. провадження у справі було поновлено.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви, письмових пояснень по справі № 4605, 993 від 07.05.2014 р. (вх. № 5888 від 08.05.2014 р.), письмових пояснень по справі № 4605,238 від 09.02.2015 р. (вх. № 1734 від 10.02.2015 р.). Крім того, останній надав суду письмові пояснення № 4605/287 від 28.01.2015 р. (вх. № 14128 від 29.09.2015 р.), в яких стверджує, що із висновком судового експерта погоджується. Представник позивача зазначив, що різниця в кількості отриманого дизельного пального відповідачем згідно підсумкових відомостей про видачу палива та заправних відомостей та чеків пояснюється тим, що у позивача збереглися не всі чеки.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзивах на позовну заяву, поясненнях вх. № 8657 від 07.07.2014 р., письмових обґрунтуваннях заперечень № 19 від 06.02.2015 р. та у письмових реагуваннях на висновок судової економічної експертизи № 473 від 30.06.2015 р.. Зокрема, останній посилається, на недоведеність факту відпуску відповідачеві дизельного палива у вказаних позивачем обсягах, а також зазначає, що строк оплати відпущеного позивачем за деякими накладними дизельного палива на даний момент є таким, що не настав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив :
26.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" (перевізник) та Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) був укладений Договір № 3944 на перевезення працівників ВАТ "Полтавський ГЗК" (том справи 1, а.с. 8-9, надалі - Договір).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- перевізник здійснює перевезення робітників промислових підрозділів ВАТ "Полтавський ГЗК" по території підприємства до місця робот і назад в напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування маршрутами за спільно погодженими графіками руху автобусів. Перевізник бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуги на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором (пп. 1.1, 1.2 Договору);
- розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника згідно додатку № 1, який узгоджується щомісячно. Замовник сплачує до 10 числа місяця, наступного за завітним на підставі актів виконаних робіт, погоджених і підписаних замовником і перевізником (пп. 3.1 Договору);
- вартість дизельного палива, відпущеного замовником зі свого складу для виконання перевізником послуг по договору, не збільшує загальну суму послуг по договору та підлягає додатковій оплаті. Оплата за отримане від замовника дизельне паливо виконується перевізником в наступному порядку : перший платіж у розмірі 35 000,00 грн. перевізник перераховує замовнику щомісячно до 10 числа місяця, в якому будуть надані послуги, на підставі накладних на відпуск та рахунків замовника; останній платіж за дизельне паливо перевізник здійснює щомісячно до 20 числа місяця, в якому будуть надані послуги, на підставі накладних на відпуск та рахунків замовника (пп. 3.3 та пп. 3.4 Договору);
- цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. (пп. 6.1., 6.2 Договору).
До Договору між сторонами було укладено (підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін), зокрема, Додаткова угода № 2242 від 27.06.2013 р. (том справи 1, а.с. 11), відповідно до якої сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії даного Договору з 01.07.2013 р..
За даними позивача на виконання умов Договору ним у період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року було відпущено відповідачеві дизельне пальне на загальну суму 977 285,16 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей та довіреностями на отримання товароматеріальних цінностей : № 7 від 21.01.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352312 від 27.12.2012 року (том справи 5, а.с. 59, 60); № 25 від 21.01.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352315 від 14.01.2013 року (том справи 5, а.с. 61, 62); № 26 від 15.02.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352318 від 25.01.2013 року (том справи 5, а.с. 63, 64); № 45 від 25.02.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352324 від 18.02.2013 року (том справи 5, а.с. 65, 66); № 51 від 25.03.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352326 від 25.02.2013 року (т. 5, а.с. 67, 68); № 65 від 25.03.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352331 від 06.03.2013 року (том справи 5, а.с. 69, 70); № 72 від 25.04.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352349 від 22.03.2013 року (том справи 5, а.с. 71, 72); № 99 від 25.04.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667160 від 16.04.2013 року (том справи 5, а.с. 73, 74); № 100 від 26.05.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667164 від 22.04.2013 року (том справи 5, а.с. 75, 76); № 133 від 26.05.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667193 від 20.05.2013 року (том справи 5, а.с. 77, 78); № 132 від 25.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667192 від 25.05.2013 року (том справи 5, а.с. 79, 80); № 161 від 25.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667206 від 18.06.2013 року (том справи 5, а.с. 81, 82); № 162 від 30.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667210 від 21.06.2013 року (том справи 5, а.с. 83, 84).
Як стверджує у позовній заяві позивач, фактичне приймання відпущеного дизельного пального здійснювалось водіями автобусів відповідача безпосередньо під час заправлення автобусів на АЗС позивача, про що свідчать надані до справи копії чеків (том справи 5, а.с. 85-200).
Також позивач зазначає, що на виконання умов Договору останнім було пред'явлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманого від позивача дизельного пального (копії навні у матеріалах справи, том справи 1, а.с. 44-55).
В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач оплатив відпущене позивачем дизельне пальне лише частково на загальну суму 407 377,38 грн., що підтверджується наявними у справі копіями відповідних платіжних доручень, а також накладною на повернення товарно-матеріальних цінностей (том справи 1, а.с. 56-76).
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого дизельного пального, 03.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 4605/61 від 02.08.2013 року (том справи 1, а.с. 79-80) про погашення боргу. Дана претензія була одержана відповідачем 09.08.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи 1, а.с. 81).
Враховуючи відсутність реагування на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 561 989,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 26.12.2012 р. Договору № 3944 на перевезення працівників позивача (основний борг з урахуванням часткової оплати).
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Як було визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю природою є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору про надання послуг перевезення та купівлі-продажу. Отже, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують вищезазначені правовідносини. В даному випадку предметом господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за відпущене відповідачеві в період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року дизельне пальне.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. ст. 662, 663 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи висновки касаційної інстанції за постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у даній справі, обов'язковість яких для суду першої інстанції під час нового розгляду справи встановлена ст. 11112 ГПК України, з метою повноти дослідження та встановлення з достовірністю фактичних обставин справи, 22.04.2015 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області у даній справі була призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання, спрямовані на з'ясування факту документального підтвердження заявленого у позовних вимогах позивача розміру заборгованості за поставлені відповідачу товарно-матеріальні цінності (дизельне паливо) за укладеним між сторонами 26.12.2012 р. Договором № 3944 на перевезення працівників позивача за період з 21.01.2013 р. по 30.06.2013 р., а також фактичного обсягу відпущеного позивачем відповідачу дизельного палива у кількісному виразі за укладеним між сторонами 26.12.2012 р. Договором № 3944 на перевезення працівників позивача за період з 21.01.2013 р. по 30.06.2013 р..
Згідно висновку судової економічної експертизи № 473 від 30.06.2015 р. (том справи 6, а.с. 237-243) :
- з урахуванням підсумкових відомостей про видачу палива та заправних відомостей, про кількість відпущеного пального за період з 27.01.2013 р. по 30.06.2013 р. заявлений у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" розмір заборгованості за поставлені Публічному акціонерному товариству "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" товарно-матеріальні цінності (дизельне паливо) за укладеним між сторонами 26.12.2012 р. Договором № 3944 на перевезення працівників позивача за період з 21.01.2013 р. по 30.06.2013 р. документально підтверджується. З урахуванням даних наданих на дослідження чеків про кількість відпущеного пального за період з 27.01.2013 р. по 30.06.2013 р., заявлений у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" розмір заборгованості за поставлені Публічному акціонерному товариству "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" товарно-матеріальні цінності (дизельне паливо) за укладеним між сторонами 26.12.2012 р. Договором № 3944 на перевезення працівників позивача за період з 21.01.2013 р. по 30.06.2013 р. документально підтверджується частково в сумі 516 611,82 грн.;
- відповідно до даних підсумкових відомостей про видачу палива та заправних відомостей, про кількість відпущеного пального за період з 27.01.2013 р. по 30.06.2013 р., на виконання умов укладеного між сторонами 26.12.2012 р. Договору № 3944 на перевезення працівників, Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відпущено Публічному акціонерному товариству "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" дизельного палива у кількості 98 121л.. Відповідно до наданих на дослідження чеків про кількість відпущеного пального за період з 27.01.2013 р. по 30.06.2013 р., заявлений у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на виконання умов Договору № 3944 на перевезення працівників, Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відпущено Публічному акціонерному товариству "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" дизельного палива у кількості 94 125 л..
За викладеного, експертним висновком, який судом розцінений як належний доказовий матеріал, підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 516 611,82 грн. за отримане у період з 21.01.2013 р. по 30.06.2013 р. дизельне паливо у кількості 94 125 л..
Отже, наданими до матеріалів справи доказами, зокрема, виписаними операторами АЗС позивача чеками (як первинними документами), а також підписаними сторонами накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей, підсумковими відомостями про видачу палива та заправними відомостями, підтверджується відпуск позивачем відповідачеві в період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року дизельного пального у обсязі 94 125 л. загальною вартістю 516 611,82 грн..
При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зведені облікові документи повинні складатися на підставі первинних документів, що повинно виключати розбіжності у зафіксованих у них даних.
Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог, які ставляться до оформлення первинних документів. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням № 709 від 21.12.2010 року (том справи 5, а.с. 9-12) позивачем згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.) було затверджено процедуру оформлення видачі палива у відповідності до дорожніх листів шляхом роздрукування чеків, а також затверджено форму чеків. Дані чеки містять усі реквізити, що вказані у формі № 16 НП, на яку йде посилання у пп. 10.3.2.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року). Інші недоліки, допущені позивачем при оформленні первинних документів, не є істотними та не спростовують факт здійснення відповідних господарських операцій.
Інші заперечення відповідача щодо недоведеності факту відпуску дизельного пального у вказаних позивачем обсягах спростовуються матеріалами справи, внаслідок чого судом також відхиляються.
При цьому, хоча колегія суддів критично оцінює надані позивачем накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, останні не є єдиними доказами одержання відповідачем відпущеного позивачем дизельного пального.
Положеннями ст. 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було вказано у описовій частині даного рішення, обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату відпущеного позивачем дизельного пального, а також строки його виконання узгоджені сторонами у пп. 1.2., 3.3., 3.4. Договору.
Слід зазначити, що вказаними положеннями договору строки виконання відповідачем зобов'язань по оплаті дизельного пального пов'язані як з виставленням рахунків, так і з підписанням відповідних накладних. Матеріали справи не містять доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків на оплату відпущеного дизельного пального, так само матеріали справи не містять і доказів невиконання вказаних умов договору позивачем. Водночас відсутність рахунків на оплату не звільняє відповідача від оплати одержаного дизельного пального. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача з вимогою про надання таких рахунків в порядку ст. 666 Цивільного Кодексу України або доказів повернення позивачеві дизельного пального на загальну суму 516 611,82 грн. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2010 р. у справі 20/211, від 13.04.2013 р. у справі № 38/271-10 та від 16.05.2011 р. у справі 38/326-10).
При цьому, як вже зазначалось, в матеріалах даної справи наявні докази звернення позивача до відповідача з претензією про погашення боргу № 4605/61 від 02.08.2013 р.. Дана претензія є вимогою в розумінні положень ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, а отже, підлягає виконанню у 7-денний строк з дня її пред'явлення.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача щодо ненастання строків оплати відпущеного позивачем дизельного палива судом відхиляються.
Відповідно до ст. ст. 610-612 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на Договорі правовідносин, зокрема з приводу купівлі-продажу (відпуску) дизельного палива, обсяги та вартість відпущеного позивачем відповідачеві дизельного палива, факт наявності заборгованості в сумі 516 611,82 грн., факт пред'явлення вимоги про погашення заборгованості, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 516 611,82 грн. заборгованості підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 45 377,76 грн. боргу суд дійшов висновку про відмову у позові з огляду на їх недоведеність.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору та витрати пов'язані з проведенням судової експертизи покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" (39800, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Портова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 03399439) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 00191282) - 516 611,82 грн. боргу, 10 332,23 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 189,87 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
Повне рішення складено 05.10.2015 р.
Суддя О.В.Ківшик
Суддя О.М.Тимощенко
Суддя С.М.Білоусов
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.