"30" вересня 2015 р.Справа № 916/2910/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС"
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
В судових засіданнях приймали участь представник
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 05.01.2015р.; ОСОБА_2 - довіреність від 25.03.2015р.; ОСОБА_3 довіреність від 05.10.2015р.
від відповідача: - ОСОБА_4 - довіреність від 10.06.2015р.; ОСОБА_4 - довіреність від 10.06.2015р.
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" про стягнення заборгованості 96 812,27 грн., яка складається з суми основної заборгованості 64 862,60грн., пені 11 118,99грн., 3% річних 576,84грн. інфляційні 20 253,84грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2015р. порушено провадження у справі №916/2910/15.
17.08.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2015р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 30.09.2015р.
25.09.2015р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.09.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості 40 000грн., пені 11 118,99грн., 3% річних 576,84грн. інфляційні 20 253,84грн.
У судовому засіданні 28.09.2015р. було оголошено перерву до 30.09.2015р.
У судовому засіданні 30.09.2015р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" (Споживач) укладено договор на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для субєктів господарювання, що надають послуги насеелнню з опалення та гарячого водопостачання №008906-ТН, відповідно до умов договору Постачальник зобов'язався надати Споживачу послуги з постачання та транспортування газорозподільними мережами до межі балансової належності обєктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 2.3 договору від 01.02.2014р. газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресами: м. Одеса, вул Паркова, 75б.
З урахуванням п. 5.1. договору від 01.02.2014р. розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ)
Згідно з умовами п.5.6. договору від 01.02.2014р. оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплатив розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Постачальника не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу.
На виконання умов договору від 01.02.2014р. постачальник поставив споживачу протягом січня 2015р., лютого 2015р. та березня 2015р., а споживач прийняв природний газ обсягом 5,783 тис.куб.м на загальну суму 49 762,66грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.
Відповідач не виконував умови договору від 01.02.2014р., а саме не проводив оплату за викоритсаний природний газ, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з 10.02.2015р. - 10.04.2015р. у сумі 64 862,60грн.
Відповідно до положень п. 7.2.1. договору від 01.02.2014р. у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується 576,84 грн. сума 3% річних, 11 118,99 грн. пеня, 20 253,84 грн. інфляційне збільшення.
Враховуючи вищевикладене, Приватне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" про стягнення заборгованості 96 812,27 грн., яка складається з суми основної заборгованості 64 862,60грн., пені 11 118,99грн., 3% річних 576,84грн. інфляційні 20 253,84грн.
29.09.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості 40 000грн., пені 11 118,99грн., 3% річних 576,84грн. інфляційні 20 253,84грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору від 01.02.2014 року щодо своєчасної та повної сплати отриманого газу.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення основної заборгованості в розмірі 40 000 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до положень п. 7.2.1. договору від 01.02.2014р. у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 576,84грн. суми 3% річних, 11 118,99 грн. пені, 20 253,84 грн. інфляційного збільшення, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" (68004, Одеська обл, м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса, 2б, р/р 2600912010536 в ОФ ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 388234, код ЄДРПОУ 33647853) на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208; для оплати оснвоного боргу р/р 2603930303944 в ФООУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 328845; для оплати штрафних санкцій, інфляційних нарахувань р/р 26001121611 у ПАТ „Марфін Банк”, МФО 328168) - заборгованість 71 949,67 грн., яка складається з суми основної заборгованості 40 000грн., пені 11 118,99грн., 3% річних 576,84грн. інфляційні 20 253,84грн.; судовий збір у розмірі 1827грн.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05 жовтня 2015 р.
Суддя О.Ю. Оборотова