"30" вересня 2015 р.Справа № 916/2129/15
За позовом: Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради
До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй”
про витребування майна
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники сторін:
Від прокуратури: ОСОБА_2, представник за посвідченням
Від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю
Від відповідача: ОСОБА_4, представник за довіреністю
В судовому засіданні 25.09.2015р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.09.2015р.
Суть спору: Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” про витребування у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилого приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв. м, розташованого по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. суддею Желєзною С.П. порушено провадження у справі №916/2129/15.
У зв'язку з перебування судді Желєзної С.П. з 15.07.2015р. на лікарняному на підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.07.2015р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу суду.
Згідно даних повторного автоматичного розподілу справи між суддями справу №916/2129/15 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г., у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.07.2015р. справу було прийнято до розгляду суддею Д'яченко Т.Г.
Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” проти задоволення позовних вимог заперечує, що вбачається з наданих суду письмових пояснень представника відповідача.
21.09.2015р. додатково ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” подано письмову заяву про застосування позовної давності, у якій представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви заступника прокурора Одеської області на підставі пропуску позивачем позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Згідно рішення Одеської міської ради від 14.04.2010р. № 5649-V “Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”, пунктом 13 якого доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ”, зокрема, щодо нежитлових приміщень 1-го поверху, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8.
12 серпня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна за умовами якого Одеською міською радою було передано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ” нерухоме майно комунальної власності, в тому числі, нежитлові приміщення №503, загальною площею 246,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська (вул. Ласточкіна), 8 та складаються з наступних приміщень, відображених у технічному паспорті: 11-основне, 12-основне, 13-туалет, 14-коридор, 15 - основне, 16 - основне, 17 - коридор, 18 -основне.
29 жовтня 2010р. на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ” (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” (покупець) було передано у власність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” нежитлові приміщення №503, загальною площею 246,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська (вул. Ласточкіна), 8, що складаються з наступних приміщень, відображених у технічному паспорті: 11-основне, 12-основне, 13-туалет, 14-коридор, 15 - основне, 16 - основне, 17 - коридор, 18 -основне.
Відповідно до даних копій інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, складених станом на 13.02.2015р. та станом на 21.09.2015р., власником нежитлових приміщень загальною площею 246,3 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська , 8, є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй”, рішення про державну реєстрацію права власності було прийнято державним реєстратором 23.11.2010р. на підставі договору купівлі-продажу 29 жовтня 2010р.
В подальшому, господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом в межах справи №916/2545/13 розглядались позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області до відповідачів: Одеської міської ради; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРТ"; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Утьосов"; Приватного підприємства "ЕЛАС-КОМБІ"; Фірми "ХАРРІСОНС-ТРАНС-СЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІВ-ІНВЕСТ ЛТД"; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІВ-ІММОБІЛЬЄ"; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ"; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА."; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АВЕРС СТРОЙ" про:
- визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради";
- визнання недійсним договору дарування від 12.08.2010 об'єкта власності ТОВ "АРТ" - адміністративної будівлі літ. "А", загальною площею 6756,7 кв.м., по вул. Верстатобудівній, 12 у м. Одесі, що укладений між ТОВ "АРТ" та Одеською міською радою;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності Одеської територіальної громади - 23 приміщень від 12.08.2010, що укладений між Одеською міською радою та ТОВ "АРТ";
- зобов'язання осіб (відповідачів), яким ТОВ "АРТ" відчужило набуті ним за договором купівлі-продажу від 12.08.2010 приміщення, повернути відповідні приміщення територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради шляхом виселення.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2014 р. у справі №916/2545/13 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2014р. скасоване, позовні вимоги задоволені частково, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 №5649-V, визнано недійсним договір дарування від 12.08.2010р., визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності Одеської територіальної громади - 23 нежитлових приміщень від 12.08.2010р., визнано недійсним договір міни, укладений 12.08.2010р. між ТОВ "АРТ" та Одеською міською радою, у решті у задоволені позову відмовлено.
Чинною постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №916/2545/13 визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради №5649-V від 14.04.2010 “Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”, визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB “АРТ” шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, у т.ч. нежитлових приміщень № 503 площею 246,3 м2 по вул. Ланжеронівській, 8 у м. Одесі. У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути майно рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. залишено без змін.
При касаційному перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №916/2545/13 Вищим господарським судом України було зроблено наступні висновки:
- щодо наявності правових підстав для визнання недійсним п. 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010р., як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства.
- Одеська міська рада, укладаючи договір міни шляхом підписання з TOB “АРТ” удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010р. та договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності, вийшла за межі визначених законом повноважень. Отже, воля власника (територіальної громади міста) щодо відчуження зазначеного майна у встановленому законом порядку не виражена (не сформульована) жодним чинним та законним актом.
- щодо правильності правової позиції господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо повернення відповідачами до комунальної власності майна, що вибуло поза межами волі власника, так як віндикаційний позов (витребування майна) має бути заявлений власником - Одеською міською радою.
У листі Прокуратури Одеської області №05/2-629 вих-14 від 01.08.2014р., адресованому Одеському міському голові, інформувалось Одеську міську раду з обставинами вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Одеси 23 об'єктів та необхідність вирішення питання про захист майнових, культурних прав та інтересів мешканців міста шляхом повернення незаконно переданих приміщень. Однак, як зазначається представником прокуратури, Одеською міською радою належних заходів з зазначеного питання не приймається.
Позовні вимоги у справі ґрунтуються на факті визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, укладеного 12.08.2010 р. між Одеською міською радою та TOB “АРТ”, за яким з комунальної власності вибуло спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим з посиланням на положення ст.ст.387,388 Цивільного кодексу України, прокуратурою робиться висновок, що спірне нерухоме майно може бути витребуване від добросовісного набувача на користь власника, територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Додатково, представником прокуратури звертається увагу суду на те, що подання даної позовної зави стало можливим лише після винесення остаточного судового рішення у справі №916/2545/13 про визнання незаконним та скасування пункту рішення Одеської міської ради, визнання недійсним договорів дарування, купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014р.
Позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області направлені на витребування у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилих приміщень №503, загальною площею 246,3 кв. м, розташованих по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. А згідно положень ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
З урахуванням положень ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, вони заявлені Заступником прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради. Отже, саме Одеська міська рада є позивачем у справі.
Таким чином, предметом доказування у справі є наявність у Одеської міської ради прав на спірне майно та наявність підстав для його повернення позивачу.
Так, з урахуванням положень ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
А згідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В обґрунтування своєї позиції представник прокуратури посилається на факт визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.08.2010р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №916/2545/13, у якій зазначається про те, що Одеським апеляційним господарським судом при дослідженні доказів та при визнанні недійсними договорів міни та купівлі-продажу, як таких, що суперечать вимогам діючого законодавства, було фактично встановлено, що Одеська міська рада, укладаючи договір міни шляхом підписання з TOB “АРТ” удаваних правочинів - договору дарування від 12.08.2010р. та договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності, вийшла за межі визначених законом повноважень.
Однак, на думку суду, з урахуванням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, при оцінці спірних правовідносин слід враховувати, перш за все, наявність волі Одеської міської ради на вибуття спірного майна з комунальної власності.
Як було встановлено судом при дослідженні доказів, воля Одеської міської ради на вибуття спірного майна з комунальної власності була виражена при прийнятті рішення Одеської міської ради від 14.04.2010р. № 5649-V “Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” та при укладенні недійсного договору купівлі-продажу від 12 серпня 2010 року з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ”.
Вищевказані обставини, на переконання суду, спростовують наявність підстав вважати вихід спірного майна з комунальної власності таким, що відбувся поза волею власника. Відповідно, законних передумов для повернення спірного майна в порядку ст.ст. 387,388 Цивільного кодексу України у позивача немає.
Крім того, важливою передумовою для захисту прав та інтересів Одеської міської ради є подання позовної заяви в межах передбачених строків для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як це вбачається з позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п. 2.2. постанови Пленуму „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10 позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як було встановлено судом, вибуття спірного майна з комунальної власності відбулось на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 12 серпня 2010 року, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРТ”, відповідно, Одеській міській раді було відомо або могло бути відомо про обставини, які вказували на порушення прав та інтересів територіальної громади міста ОСОБА_2 саме з 12 серпня 2010 року.
Крім того, як було досліджено судом з даних АС Діловодство спеціалізованого суду, на підставі фактів, що були викладені у заяві ТОВ „Аверс Строй” про застосування позовної давності від 21.09.2015р., 16.12.2011р. прокурором Одеської області в інтерсах держви в особі Одеської міської ради до господарського суду Одеської області була подана позовна заява, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.08.2010р., укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ "АРТ" та зобов'язання ТОВ "АВЕРС СТРОЙ" повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення № 503, площею 246,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2011р. порушено провадження по справі №26/17-5059-2011. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. позовні вимоги прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради були залишені без розгляду.
Тобто, принаймні, одразу після порушення провадження у справі № 26/17-5059-2011 19.12.2011р. Одеська міська рада могла довідатись про факт свого порушеного права. Відповідно, при поданні позову у справі №916/2129/15, що надійшов до суду 25.05.2015р., визначений положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів вже закінчився.
Між тим, наявні в матеріалах справи докази не засвідчують поважності причин пропуску Одеською міською радою позовної давності, відповідно, правових підстав для визнання причин пропуску позовної давності позивачем поважними у суду немає.
З урахуванням ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на те, що вимоги заяви ТОВ „Аверс Строй” про застосування позовної давності від 21.09.2015р. є обґрунтованими, а факт спливу позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для застосування положень інституту правової давності до позовних вимог Заступника прокурора Одеської області про витребування у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Аверс Строй” на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилих приміщень № 503, загальною площею 246,3 кв. м, розташованих по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі.
З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у справі.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, з урахуванням відмови у позові, витрати по сплаті судового збору на відповідача не покладаються.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Г. Д'яченко