79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.2015р. Справа № 914/2686/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртранснафта”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина”, м. Дрогобич Львівської області
про стягнення 991 587, 95грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник
від відповідача: не з'явився
Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртранснафта” до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” про стягнення 991 587, 95грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2015 р.
Розгляд справи відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, проте на адресу суду надіслав клопотання по зобов'язання позивача провести з ним звірку взаєморозрахунків, оскільки в сумі позову по бухгалтерських даних відповідача містяться розбіжності. Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх доводів. Крім того, акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, що свідчить про наявність господарського зобов'язання між сторонами спору, а також акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:
Публічне акціонерне товариство “Укртранснафта” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (надалі - відповідач) про стягнення 991 587, 95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 20.03.2014 р. між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ (ДСТУ 4840:2007) № 23-00/15-14-ЕР (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ (ДСТУ 4840:2007), виробництва Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртранснафта», що є власністю позивача.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість договору становить 42 480 000, 00 грн.
Згідно п. 5.2 договору відповідач здійснює оплату за паливо дизельне впродовж 90 банківських днів з моменту укладення даного договору.
На виконання умов договору, 21.03.2014 р. позивачем було поставлено відповідачу 3 600, 00 тонн палива дизельного, що підтверджується актом приймання-передачі № 1.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату, за поставлений позивачем товар у сумі 42 480 000, 00 грн. до 31.07.2014 р. включно, проте сплатив її лише 21.08.2014 р., що підтверджується банківською випискою від 21.08.2014 р., тобто з прострочення терміну розрахунку на 20 календарних днів.
За прострочення сплати заборгованості позивачем була нарахована відповідачу пеня, відповідно до 6.1 договору, в розмірі 581 917, 81 грн., інфляційні втрати в розмірі 339 840, 00 грн. та 3% річних в розмірі 69 830, 14 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судові засідання, документально та нормативно обгрунтованого відзиву на позовну заяву не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю виходячи із наступних мотивів.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 20.03.2014 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ (ДСТУ 4840:2007) № 23-00/15-14-ЕР. Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ (ДСТУ 4840:2007), виробництва Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртранснафта», що є власністю позивача.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість договору становить 42 480 000, 00 грн.
Згідно п. 5.2 договору відповідач здійснює оплату за паливо дизельне впродовж 90 банківських днів з моменту укладення даного договору.
На виконання умов договору, 21.03.2014 р. позивачем було поставлено відповідачу 3 600, 00 тонн палива дизельного на загальну суму 42 480 000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 1.
Відповідач повинен був здійснити оплату, за поставлений позивачем товар у сумі 42 480 000, 00 грн. до 31.07.2014 р. включно, проте сплатив її лише 21.08.2014 р., що підтверджується банківською випискою від 21.08.2014 р.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач прострочив термін розрахунків, оскільки оплату за поставлений позивачем товар здійснив лише 21.08.2014 р., тобто з простроченням на 20 календарних днів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від суми невиконаної частини зобов'язання за кожен календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, визначений в договорі розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату отриманого товару у строки передбачені договором, у зв'язку з чим позивач нарахував йому на суму простроченого платежу - 42 480 000, 00 грн., пеню в розмірі 581 917, 81 грн., інфляційні втрати в розмірі 339 840, 00 грн. та 3% річних в розмірі 69 830, 14 грн.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 581 917, 81 грн., інфляційні втрати в розмірі 339 840, 00 грн. та 3% річних в розмірі 69 830, 14 грн., а відтак позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають до задоволення.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Бориславська, 82, код ЄДРПОУ 00152388) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) суму у розмірі 1 011 419, 71 грн. з них:
- 581 917, 81 грн. - пені;
- 69 830, 14 грн. - 3% річних;
- 339 840, 00 грн. - інфляційних втрат;
- 19 831, 76 грн. - судового збору.
3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 05.10.2015 року.
Суддя Манюк П.Т.