ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.09.2015Справа №910/18961/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/18961/15
за позовом Пилипонько Василя Петровича;
до публічного акціонерного товариства «Укрнафта»;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»
про стягнення 92 085,16 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Пилипонько В.П., паспорт серії СС 457485 від 20.03.1998р.;
від відповідача: Мануілова Я.І., довіреність № 10-234/д від 30.03.2015р.;
від третьої особи: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Пилипонько Василь Петрович (надалі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - відповідач) про стягнення 92 085,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку щодо перерахування дивідендів, належних позивачу, за 2011-2013 роки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по виплаті дивідендів у сумі 78 195,28 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 616,99 грн. та інфляційні втрати - 13 272,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/18961/15 та призначено її розгляд на 03.09.2015р.
Ухвалою суду від 27.07.2015р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання, призначеного на 03.09.2015р., по справі № 910/18961/15 в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 03.09.2015р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 03.09.2015р. була оголошена перерва до 15.09.2015р. з метою надання позивачу часу ознайомитись з відзивом відповідача.
Ухвалою суду від 15.09.2015р., відповідно до статті 27 ГПК України, за клопотанням відповідача судом було залучено приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 23.09.2015р.
21.09.2015р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 77 035,17 грн. заборгованості по виплаті дивідендів, 607,84 грн. - 3% річних та 13 075,97 грн. - інфляційних втрат, загалом 90 718,98 грн.
В судовому засіданні 23.09.2015р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 90 718,98 грн., визначеної позивачем.
Присутній у судовому засіданні 23.09.2015р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Також позивач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача 2368,44 грн. додаткових витрат, понесених позивачем за період розгляду справи з метою явки в судові засідання.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011р. змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Статутний капітал публічного акціонерного товариства "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн., який поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.
Пилипонько Василь Петрович (позивач) станом на 20.10.2014 року був акціонером ПАТ «УКРНАФТА» (відповідача) з кількістю акцій 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) штук, що підтверджується випискою приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» про стан рахунку у цінних паперах №2406/2 від 24.06.2015р., яка наявна в матеріалах справи.
10.10.2014р. відбулися загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства «Укрнафта», до порядку денного яких було внесено, зокрема, питання розподілу прибутку товариства за 2011-2013 роки, затвердження порядку та строків виплати дивідендів.
Рішення, які прийняті на вказаних загальних зборах, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014р.
Відповідно до п.9.1 цього протоколу, затверджено наступний порядок розподілу прибутку у сумі 2 181 892 000,00 грн., отриманого ПАТ «Укрнафта» за 2011 рік: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, отриманого товариством за 2011 рік направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн., а решту чистого прибутку спрямувати на розвиток ПАТ «Укрнафта».
Згідно з п. 9.2 цього протоколу, затверджено наступний порядок розподілу прибутку у сумі 1 428 110 724,00 грн., отриманого ПАТ «Укрнафта» за 2012 рік: 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,98% чистого прибутку, отриманого товариством за 2012 рік направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток ПАТ «Укрнафта».
Пунктом 9.3 цього ж протоколу затверджено наступний порядок розподілу прибутку у сумі 189 886 355,00 грн., отриманого ПАТ «Укрнафта» за 2013 рік: 189 799 785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, отриманого товариством за 2013 рік направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток ПАТ «Укрнафта».
Також, в пункті 9 протоколу № 22 від 10.10.2014р. встановлено, що виплату дивідендів за 2011-2013 роки здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р.
Відтак, згідно протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» від 10.10.2014р. виплата дивідендів за 2011-2013 роки розпочинається з 20.10.2014р. та закінчується 10.04.2015р.
Таким чином:
- за 2011 рік дивіденди позивача складають - 44 235,30 грн. (1176 шт. акцій х 40,23 грн.- 5% податок з доходів фізичних осіб - 1,5% військовий збір);
- за 2012 рік дивіденди позивача складають 28 951,46 грн. (1176 шт. акцій х 26,33 грн.- 5% податок з доходів фізичних осіб - 1,5% військовий збір);
- за 2013 рік дивіденди позивача складають - 3848,46 грн. (1176 шт. акцій х 3,50 грн.- 5% податок з доходів фізичних осіб - 1,5% військовий збір).
Позивач звертався до відповідача з листом від 10.04.2015р. про сплату невиплачених йому дивідендів за 2011-2013 роки. Однак, відповідач, листом за вих. № 13.2-39/104 від 12.05.2015р. повідомив, що для виплати дивідендів відповідач перераховує кошти Центральному депозитарію України для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів, передбаченим договором.
В свою чергу, між позивачем, в якості депонента, та ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», в якості депозитарної установи (далі - третя особа), було укладено Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах, відповідно до п. 2.1.1.5 якого встановлено обов'язок третьої особи зараховувати доходи за цінними паперами (права на цінні папери) на рахунок в цінних паперах позивача.
Так, у відповідь на лист позивача від 15.09.2015р. третя особа у листі за вих. №1509/8 від 15.09.2015р. (копія якого міститься в матеріалах справи) повідомила, що депозитарна установа не отримувала від Національного депозитарію України коштів для виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки, нарахованих відповідачем.
Оскільки належні позивачу дивіденди відповідач не виплатив, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 77 035,17 грн. заборгованості по виплаті дивідендів.
Частина 1 статті 167 Господарського кодексу України встановлює, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу України, установчим документом акціонерного товариства є його статут.
Згідно з ст. 88 Господарського кодексу України, учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Підпункт "б" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Пунктом "д" частини 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні, підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач обов'язаний надавати власнику цінних паперів.
Судом встановлено, що станом на дату початку виплати дивідендів за 2011-2013 роки, позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем у відзиві на позов, при цьому, за позивачем обліковувалося 1176 штук простих іменних акцій відповідача.
Згідно протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» від 10.10.2014р. виплата дивідендів за 2011-2013 роки розпочинається з 20.10.2014р. та закінчується 10.04.2015р.
За приписами п.п.3.3 Статуту відповідача (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішень загальних зборів, оформлених протоколом №22 від 10.10.2014р.), акціонери мають право отримувати дивіденди.
Відповідно до п. 9.1.6 Статуту відповідача, до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження річного звіту товариства, розподіл прибутку і збитків товариства, з урахуванням вимог, передбачених законом, затвердження розміру річних дивідендів у випадках, передбачених законом.
Отже, як встановлено судом, відповідач мав обов'язок виплатити позивачеві дивіденди за 2011-2013 роки з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. загалом у розмірі 77 035,17 грн. (з урахуванням утримання 5% - податку з доходів фізичних осіб та 1,5% - військового збору).
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. При цьому відповідачем додано до відзиву на позовну заяву докази сплати до бюджету 5% - податку з доходів фізичних осіб та 1,5% - військового збору).
Суд відхиляє посилання відповідача, що право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером шляхом направлення емітенту відповідного звернення з повідомленням необхідних для виплати дивідендів реквізитів та підтвердженням права власності на цінні папери відповідача, а зобов'язання емітента виникає під час реалізації акціонером наданого права, а не при прийнятті загальними зборами акціонерів відповідача 10.10.2014р. рішення про виплату дивідендів за 2011-2013 роки і що позивач у визначений загальними зборами строк (з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. відповідно) вказаних відомостей не надав, оскільки отримання дивідендів - це право учасника, а чинним законодавством України не передбачено обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлено термінів такого звернення, відповідач не зазначив норм матеріального права, які передбачають такий обов'язок акціонера.
Пунктом 35 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2013 роки, строк виплат яких розпочався з 20.10.2014р. та закінчився 10.04.2015р. визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 77 035,17 грн.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, згідно прийнятого відповідачем рішення в останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Посилання відповідача, що зобов'язання по виплаті дивідендів за своєю правовою природою не є грошовим, що виключає застосування до нього положень ст. 625 Цивільного кодексу України, є помилковими.
При цьому суд враховує, що під час розгляду справи № 6-113 цс 14 (постанова від 01.10.2014) Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
З огляду на вказані обставини, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Щодо посилань відповідача на те, що положеннями Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, заборонено проведення індексації доходів осіб від акцій та інших цінних паперів, слід зазначити про те, що вказаний порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників а отже, фактично, регулює правовідносини сторін щодо індексації грошових доходів населення та не підлягає застосуванню до правовідносин сторін щодо несвоєчасного виконання грошових зобов'язань.
Той факт, що доходи громадян від акцій не відносяться до об'єктів індексації, визначених п. 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, не спростовує факт наявності грошового зобов'язання відповідача з виплати дивідендів своїм акціонерам у встановлених загальними зборами розмірах та у встановлені строки. Починаючи з дня, наступного за останнім днем періоду, визначеного для виплати дивідендів, зобов'язання з виплати дивідендів вважається відповідачем порушеним з певними правовими наслідками, в тому числі визначеними ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 2368,44 грн., понесених позивачем у зв'язку з приїздом в судові засідання по даній справі з іншого міста, а саме: відрив від звичайних занять та добові, як компенсація за витрачений на переїзд час, а також витрати на придбання проїзних квитків у сумі 681,14 грн., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки явка позивача в судові засідання 15.09.2015р. та 23.09.2015р. не була визнана судом обов'язковою, а витребувані судом документи позивач не був позбавлений права надіслати за допомогою поштового зв'язку.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 267,36 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Пилипонько Василя Петровича (76019, м. Івано-Франківськ, вул.. Галицька, 63-а, кв. 6, ідентифікаційний номер 1908114298) дивіденди в сумі 77 035 грн. 17 коп., 607 грн. 84 коп. - 3% річних, 13 075 грн. 97 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1574 грн. 34 коп. Видати наказ.
3. Повернути на підставі рішення Пилипоньку Василю Петровичу (76019, м. Івано-Франківськ, вул.. Галицька, 63-а, кв. 6, ідентифікаційний номер 1908114298) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 36 коп., перерахований згідно з квитанцією № 0.0.413041445.2 від 21.07.2015р. (оригінал якої залишається в матеріалах справи).
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 28.09.2015р.
Суддя А.І. Привалов