ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2015Справа №910/19680/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОСАКО"
доПублічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ"
простягнення 111316,13 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОСАКО" заявлено позов Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" про стягнення 111316,13 грн., з яких 94874,40 грн. - безпідставно збережених коштів, 15663,76 грн. - інфляційних втрат та 777,97 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ МАРКЕТ», №26002020715301, відкритий в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", помилково перераховані грошові кошти в сумі 94874,40 грн., у зв'язку з чим вказані кошти підлягають поверненню позивачу, в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі №910/19680/15, розгляд справи призначено на 14.09.2015.
14.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 14.09.2015 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 28.09.2015.
22.09.2015 від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення, в яких він наголосив на тому, що норми статті 625 ЦК України можуть бути застосовані до правовідносин щодо набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.
В судове засідання 28.09.2015 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 28.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОСАКО" платіжним дорученням №459 від 24.02.2015 перерахувало на рахунок Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ МАРКЕТ» №26002020715301, відкритий в ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", грошові кошти у розмірі 94874,40 грн. з призначенням платежу «оплата за тмц згідно рах. 35 від 23.02.2015».
Як убачається з довідки №14 від 26.02.2015, яка видана Приватному науково-виробничому підприємству «ЛВ МАРКЕТ», у відділенні №97 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" поточний рахунок №26002020715301 (у гривні) закрито 11.02.2015.
У зв'язку з цим, 03.03.2015 позивач звертався до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" із заявою вих. №03/03/03, в якій просив банк повернути грошові кошти у сумі 94874,40 грн. на поточний рахунок №26000053816462, що відкритий у Західному ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Львів, МФО 325321.
У відповідь листом №9-037100/5504 від 31.03.2015 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОСАКО" про те, що усі платежі банк здійснює в межах залишку на кореспондентському рахунку «день у день» або на наступний день після отримання платіжного доручення, при цьому, в першу чергу, надається перевага платежам до держбюджету.
Однак, ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" так і не повернуло грошові кошти позивачу, в зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ст. 1090 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Зокрема, стаття 1 вказаного Закону містить визначення наступних термінів і понять:
- отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;
- неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;
- переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;
- помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;
- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, грошові кошти в заявленій сумі були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково.
Порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме п. 2.31 визначено, що банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей.
Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.
При цьому, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою та не потребує доказуванню.
Отже, станом на момент розгляду спору господарським судом, у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, згідно зі ст. 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація або розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Відтак, оскільки між сторонами у даній справі склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, у даному випадку позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки під час розгляду даного спору в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 та від 01.04.2015 у справі №3-25гс15, які в силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.
Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОСАКО" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" безпідставно збережених коштів у розмірі 94874,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 15663,76 грн. та 777,97 грн. трьох процентів річних.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
При цьому суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості захистити свої майнові права в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 01.10.15
Суддя О.А. Грєхова