ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.09.2015Справа №910/20674/15
За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві
до Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього
про стягнення 2 071,89 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Мірошниченко О.М. (представник за довіреністю №24/14-1968/Ан. від 17.06.2013р.);
від відповідача: не з'явились.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (надалі також - відповідач) суми заборгованості у розмірі 2 071,89 грн., а саме 1 967,76 грн. основного боргу та 104,13 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором на надання послуг з охорони майна №7/219 від 21.02.2005р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.
Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 13.08.2015р. в справі було порушено провадження, присвоєно їй №910/20674/15 та призначено судове засіданні на 22.09.2015р.
В судове засідання 22.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 22 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21 лютого 2005 року між Державним закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс» (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір на надання послуг охорони майна №7/219 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна відповідача на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим Договором позивач не приймає майно відповідача на зберігання і не вступає у володіння ним.
Періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження відповідачем у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (далі - Інструкція) (Додаток 3 до Договору). (п. 4.1. Договору).
Розрахунок вартості послуг позивача за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 4 до Договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (Додаток 2 до Договору). (п. 3.1. Договору).
Оплата за цим Договором здійснюється відповідачем щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в Розрахунку, на рахунок виконавця. (п. 3.2. Договору).
У відповідності до п. 3.5. Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає відповідачу два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у відповідача заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, відповідач зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.
За умови неповернення відповідачем підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5. даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами. (п. 3.6. Договору).
Даний Договір набирає чинності з 22 лютого 2005 року та є чинним протягом 12 місяців. Договір поновлюється на строк, встановлений п. 9.1. даного Договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення Договору не обмежується. (п. 9.2. Договору).
Додатком 4 до Договору сторони підписали Протокол погодження договірної ціни та встановили, що вартість однієї години охорони майна на одному об'єкті відповідача становить 0,50 грн. та ПДВ 20% 0,10 грн., всього 0,60 грн. Вартість обслуговування умовної установки сигналізації в рік становить 112,50 грн. та ПДВ 20% 22,50 грн., всього 135,00 грн.
Додатком 1 до Договору встановлено дислокацію виконавця.
Розрахунок вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщенні відповідача на 2008 рік погоджений Додатком 2 до Договору.
Угодою 7/219-2001/Ден.№7об./2007 від 01.07.2007р. сторони погодили починаючи з 01.07.2007р. права і обов'язки за Договором від 28.02.2001р. №219 переходять від виконавця до позивача. Оплата послуг за Договором здійснюється відповідачем на рахунок позивача.
Як встановлюється матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги з охорони на суму в розмірі 1 967,76 грн. на підставі Актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг за відповідний місяць, а саме:
- №С7-0002202 від 31.03.2015р. на суму 654,92 грн.;
- №С7-0003049 від 30.04.2015р. на суму 630,92 грн.;
- №С7-0003920 від 31.05.2015р. на суму 681,92 грн.
Позивачем зазначені Акти було відправлено поштою на адресу відповідача, однак останній не повернув їх та не підписав.
У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку згідно умов та строків Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено п. 3.6. Договору за умови неповернення відповідачем підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5. даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.
Отже, враховуючи відсутність з боку відповідача щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці, Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №С7-0002202 від 31.03.2015р., №С7-0003049 від 30.04.2015р. та №С7-0003920 від 31.05.2015р. є такими, що погоджені та підписані сторонами.
Отже, відповідно до умов п. 3.2. Договору, оплата вартості послуг відповідачем повинна здійснюватись щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині вчасної оплати вартості послуг за умовами Договору, як встановлено вище.
Таким чином з огляду на вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/20674/15 в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1 967,76 грн. є обґрунтованими.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 104,13 грн., нараховану за період з 20.03.2015р. по 27.07.2015р.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2.1. Договору встановлено, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором понад 10 днів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 104,13 грн., судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, є обґрунтованим.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/16159/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 1 967,76 грн. та суми пені в розмірі 104,13 грн.
Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (код ЄДРПОУ 04012655, адреса: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (код ЄДРПОУ 08596920, адреса: 04050, м. Київ, Студентська, 9) суму основної заборгованості в розмірі 1 967,76 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім гривень 76 копійок), суму пені в розмірі 104,13 грн. (сто чотири гривни 13 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.(одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.09.2015р.
Суддя С.М. Морозов