номер провадження справи 3/120/15
29.09.2015 Справа № 908/4361/15
За позовом: Комунального підприємства "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради (69600, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 05905651)
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1)
про стягнення 33427,08 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Петриченко А.Є.
Представники:
від позивача: Агапцев В.В., довіреність № 4 від 08.06.2015р.
від відповідача: не з'явився
КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором про відшкодування комунальних послуг № В01-2014 від 10.02.2014р. в сумі 33427,08 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2015р. справу розподілено судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 15, 258, 509, 526, 530, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст. 1, 2, 4, 12, 15, 54, 61, 82 ГПК України.
Ухвалою від 31.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4361/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.09.2015р. о 12 год. 30 хв.
У зв'язку із задоволенням письмової заяви відповідача від 15.09.2015р. про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладений на 29.09.2015р. о 14 год. 30 хв.
В судовому засіданні 29.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.10.2015р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 29.09.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.3-6) та просить суд стягнути з відповідача на користь КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради борг за договором про відшкодування комунальних послуг № В01-2014 від 10.02.2014р. в сумі 33427,08 грн., з яких: 29353,94 грн. основного боргу, 2276,92 грн. інфляційне збільшення, 1618,70 грн. пені, 177,52 грн. - 3 % річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 03.10.2013р. між ТОВ "ФІН-ІНВЕСТ ПЛЮС" та ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди № 03/10-13, пунктом 3.1 якого передбачено, що орендар (ПП ОСОБА_1) на строк оренди може укладати договори з відповідними підприємствами, які надають комунальні послуги, та самостійно оплачувати вартість спожитих послуг таким підприємствам.
10.02.2014р. між КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради та ПП ОСОБА_1 укладений договір про відшкодування комунальних послуг № В01-2014.
Відповідно до умов цього договору КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради забезпечує обслуговування будівлі (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у спільному користуванні позивача та відповідача) та утримання прибудинкової території, а ПП ОСОБА_1 бере участь у витратах КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради на обслуговування пропорційно до належній їй площі в цій Будівлі.
Відповідно до п.п. 2.2.4 договору про відшкодування комунальних послуг № В01-2014 від 10.02.2014р. ПП ОСОБА_1 зобов'язалась не пізніше 10 числа місяця вносити оплату на рахунок КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, а також за комунальні послуги. Плата вноситься на підставі рахунків, виставлених КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради, в безготівковій формі на рахунок підприємства.
Протягом лютого-серпня 2014р. відповідачу були виставлені рахунки за комунальні послуги та акти здачі-приймання послуг відповідно до договору про відшкодування комунальних послуг № В01-2014 від 10.02.2014р. на загальну суму 34608,94 грн.
За вказаний період відповідач здійснив часткову оплату наданих йому комунальних послуг в сумі 5255,00 грн.
Таким чином, сума основного боргу складає 29353,94 грн.
Для врегулювання питання погашення відповідачем заборгованості за комунальні послуги позивачем направлялись на адресу ПП ОСОБА_1 попередження про відключення з вимогою погасити заборгованість.
Також КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради зверталось до ПП ОСОБА_1 з претензією від 26.06.2014р. № 260614-2 з вимогою погасити заборгованість.
26.06.2014р. ПП ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою про розстрочку сплати суму заборгованості, відповідно до графіку запропонованого відповідачем остаточні розрахунки з позивачем за отримані комунальні послуги ПП ОСОБА_1 повинна була здійснити до 10.09.2014р.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.
Незважаючи на те, що за письмовою заявою ПП ОСОБА_1 від 15.09.2015р. розгляд справи був відкладений на 29.09.2015р., відповідачка в судове засідання не з'явилась.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, відповідачка скористалася своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.09.2015р., від відповідача не заявлено. При цьому розгляд справи в суді триває з 31.07.2015р., а останнім днем розгляду справи відповідно до приписів ч.1 ст. 69 ГПК України є 29.09.2015р.
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
03.10.2013р. між ТОВ "ФІН-ІНВЕСТ ПЛЮС" (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди № 03/10-13 за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на весь Строк оренди, який визначений у п.2.1 цього Договору нежиле приміщення, підвалу та першого поверху літ. А-5, площею 703,7 кв.м., у тому числі торгова площа - 310,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, прим. 47а (надалі - "Об'єкт нерухомості"). Орендар має право також користуватися місцями загального користування, а саме спільними коридорами, під'їздами, сходами та іншими місцями загального користування будівлі, у якій знаходиться Об'єкт нерухомості (надалі за текстом - "Будівля") та будь-якою територією, розташованою біля Будівлі, через яку забезпечується доступ до Об'єкту нерухомості. Право власності Орендодавця на Об'єкт нерухомості підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 25.03.2009р. (серія та номер бланку суворої звітності САС № 466217), видане на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.02.2009р. № 53/35 (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору № 03/10-13, строк оренди за цим Договором розпочинається від дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості (надалі - "Дата початку") та продовжується до 31 серпня 2016 року (надалі - "Строк оренди"). Орендар має переважне право продовжити Строк оренди на наступний термін або укласти новий договір оренди на той же термін на тих самих умовах, однак сума Орендної плати в обох випадках підлягатиме додатковому узгодженню Сторонами.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 03/10-13, починаючи з Дати початку, Орендар сплачує орендну плату за Об'єкт нерухомості (надалі - "Орендна плата"). Орендна плата включає плату за землю (земельний податок), а також усі податки та збори будь-якого характеру. Додатково Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати Орендодавця на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, опалення, електроенергія) та експлуатаційні витрати (витрати на утримання будівлі та прибудинкової території за адресою: 69600, АДРЕСА_2 пропорційно орендованої площі у цій Будівлі, а саме обслуговування та ремонт Будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень в залежності від складу робіт і послуг) впродовж трьох календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку Орендодавцем.
На строк оренди Орендар може укладати договори з відповідними підприємствами, які надають комунальні послуги про надання цих послуг та самостійно оплачувати вартість спожитих послуг таким підприємствам.
Відповідно до акту приймання-передачі від 11.10.2013р. ТОВ "ФІН-ІНВЕСТ ПЛЮС" та ПП ОСОБА_1 визнали та підтвердили, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлові приміщення, підвалу та першого поверху літ. А-5, площею 703, 7 кв. м., у тому числі торгова площа - 310,2 кв. м., які розташовані за адресою: 69600, АДРЕСА_2, прим. 47а.
10.02.2014р. між КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради (далі - Балансоутримувач будівлі за адресою пр. Леніна, 152, прибудинкової території, власник всіх технологічних мереж будинку) та ПП ОСОБА_1 (далі - Споживач) укладений договір про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території № В01-2014 (далі - Договір № В01-2014).
Предметом Договору № В01-2014 є спільне користування будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (далі - Будівля). Балансоутримувач на виконання Договору, забезпечує обслуговування Будівлі, а також утримання прибудинкової території, а Споживач бере участь у витратах Балансоутримувача на обслуговування, пропорційно до належної йому площі в цій Будівлі (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору № В01-2014, Споживачу належать приміщення на підставі Договору оренди № 03-10-13 від 03 жовтня 2013 року (далі - Приміщення), загальною площею 703,7 кв.м (нежитлові приміщення підвалу та першого поверху).
Згідно п.2.1 Договору № В01-2014, Балансоутримувач зобов'язується забезпечити:
2.1.1. Виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території.
Розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень Будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, визначаються розрахунком щомісячних платежів за обслуговування Будівлі, комунальні та інші послуги, які здійснюються цими організаціями та виставляються для оплати Балансоутримувачу, та має право на відшкодування витрат на ремонт за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 2.2 Договору № В01-2014, Споживач зобов'язується:
2.2.4. Не пізніше 10 числа місяця, вносити оплату на рахунок Балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, а також за комунальні послуги. Плата вноситься на підставі рахунків, виставлених Балансоутримувачем, в безготівковій формі на рахунок Балансоутримувача.
Розмір щомісячної плати за утримання будівлі та прибудинкової території розраховується за встановленими тарифами згідно Додатку № 1 до договору № В01-2014 від 10.02.2014р. (п.п. 2.2.8 Договору).
Згідно Додатку № 1 до Договору № В01-2014 від 10.02.2014р. до переліку комунальних послуг і витрат, пов'язаних з експлуатацією адмінбудинку по пр. Леніна, 152 відносяться:
1. Комунальні витрати (теплова енергія; вода і каналізація) - відшкодовуються згідно з розрахунками організацій, які надають послуги, пропорційно площі, яка визначена договором.
2. Витрати пов'язані з експлуатацією адмінбудинку:
а) витрати пов'язані з підготовкою адмінбудинку до опалювального сезону, забезпечення його пожежобезпеки, ремонт, держповірка, техобслуговування, наладка тепло- і водолічильників, випробування ізоляції електропроводки, з обслуговування прилеглої території;
б) витрати пов'язані з ремонтом магістральних мереж теплопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання,
відшкодовуються із розрахунку 3,96 грн. за один кв.м площі, яка визначена договором.
Як зазначено у п.3.1 Договору № В01-2014, Балансоутримувач має право:
3.1.2. Стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.4 Договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1 Договору № В01-2014).
Пунктом 4.2 Договору № В01-2014 передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої п. 2.2.4, Споживач сплачує плату відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Додатковою угодою від 31.08.2014р. до договору про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014 сторони погодили, що цей договір вважається розірваним з 31 серпня 2014р. за взаємною згодою сторін.
Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами здачі-приймання послуг в період з лютого 2014р. по серпень 2014р. на загальну суму 34608,94 грн., а саме:
від 28.02.2014р. № СА-0000070 на суму 14422,28 грн.;
від 31.03.2014р. № СА-0000112 на суму 3364,44 грн.;
від 30.04.2014р. № СА-0000150 на суму 3364,44 грн.;
від 31.05.2014р. № СА-0000185 на суму 3374,44 грн.;
від 30.06.2014р. № СА-0000226 на суму 3364,44 грн.;
від 31.07.2014р. № СА-0000266 на суму 3364,44 грн.;
від 31.08.2014р. № СА-0000305 на суму 3354,44 грн.(а.с. 18-24).
На оплату вищезазначених актів виставлені рахунки за комунальні послуги на загальну суму 34608,94 грн., а саме:
від 28.02.2014р. № СА-0000070 на суму 14422,28 грн.;
від 31.03.2014р. № СА-0000112 на суму 3364,44 грн.;
від 30.04.2014р. № СА-0000150 на суму 3364,44 грн.;
від 31.05.2014р. № СА-0000185 на суму 3374,44 грн.;
від 30.06.2014р. № СА-0000226 на суму 3364,44 грн.;
від 31.07.2014р. № СА-0000266 на суму 3364,44 грн.;
від 31.08.2014р. № СА-0000305 на суму 3354,44 грн.(а.с. 11-17).
За вказаний період відповідач здійснив часткову оплату наданих комунальних послуг в сумі 5255,00 грн., про що свідчать банківські виписки за 15.05.2014р. (2000,00 грн.), за 22.07.2014р. (3255,00 грн.).
Таким чином, сума основного боргу відповідача за договором про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014 складає 29353,94 грн.
Для врегулювання питання погашення відповідачем заборгованості за комунальні послуги позивачем направлялись на адресу ПП ОСОБА_1 попередження про відключення:
від 17.04.2015р. № 170414-1 в якому позивач просив відповідача здійснити оплату за надані послуги в сумі 17868,91 грн. у строк до 25.04.2014р.;
від 17.06.2014р. № 170614-1 в якому позивач просив відповідача здійснити оплату за надані послуги в сумі 22525,84 грн. у строк до 22.06.2014р.
Також КП "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради зверталось до ПП ОСОБА_1 з претензією від 26.06.2014р. № 260614-2 про перерахування в семиденний термін з дня отримання даної претензії на розрахунковий рахунок підприємства суму заборгованості в розмірі 23124,72 грн.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6912400882844 претензію від 26.06.2014р. № 260614-2 ПП ОСОБА_1 отримала 31.07.2014р.
26.06.2014р. ПП ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою про розстрочку сплати суми заборгованості, відповідно до графіку запропонованого відповідачем остаточні розрахунки з позивачем за отримані комунальні послуги ПП ОСОБА_1 повинна була здійснити до 10.09.2014р.
Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 29353,94 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За приписами статті 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі, що розглядається, перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів за отримані комунальні послуги повинно бути здійснено не пізніше 10 числа місяця (п.п. 2.2.4 Договору № В01-2014).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання відповідача за договором про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Акти здачі-приймання послуг на загальну суму 34608,94 грн. виставлені відповідачу і вважаються погодженими сторонами.
Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи встановлений судом факт не повного виконання ПП ОСОБА_1 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29353,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1618,70 грн. пені, 177,52 грн. - 3 % річних та 2276,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В пункті 4.2 договору про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014 сторони визначили, що при не своєчасному внесенні плати, передбаченої п. 2.2.4, Споживач сплачує плату відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.9), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:
- від суми боргу 3364,44 грн. за період з 11.07.2014р. по 09.01.2015р. (183 днів прострочки) пеня складає 434,43 грн.;
- від суми боргу 3364,44 грн. за період з 11.08.2014р. по 09.02.2015р. (183 днів прострочки) пеня складає 450,37 грн.;
- від суми боргу 3354,22 грн. за період з 11.09.2014р. по 09.03.2015р. (180 днів прострочки) пеня складає 489,72 грн.;
Таким чином, згідно розрахунку суду, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 1374,52 грн.
У зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 1374,52 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 244,18 грн. в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором про відшкодування комунальних послуг від 10.02.2014р. № В01-2014 сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем (а.с.9), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:
- від суми боргу 3364,44 грн. за період з 11.07.2014р. по 09.01.2015р. (183 днів прострочки) 3 % річних складає 50,60 грн.;
- від суми боргу 3364,44 грн. за період з 11.08.2014р. по 09.02.2015р. (183 днів прострочки) 3 % річних складає 50,60 грн.;
- від суми боргу 3354,22 грн. за період з 11.09.2014р. по 09.03.2015р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 49,62 грн.
У зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 3 % річних у розмірі 150,82 грн.
В частині стягнення 3 % річних в розмірі 26,70 грн. в задоволенні позову слід відмовити.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (а.с.9), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:
- за період липень-грудень 2014р. (індекс інфляції 111,92342329) від суми боргу 3364,44 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 401,16 грн.;
- за період серпень 2014-січень 2015 (індекс інфляції 114,93331615) від суми боргу 3364,44 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 502,42 грн.;
- за період з вересень 2014-лютий 2015 (індекс інфляції 120,06426776) від суми боргу 3354,22 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 673,00 грн.;
У зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 1576,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
В частині стягнення 700,34 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "ЗАПОРІЖЖЯ" Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, ідентифікаційний код 05905651) 29353 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 94 коп. основного боргу, 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 52 коп. пені, 1576 (одну тисячу п'ятсот сімдесят шість) грн. 58 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 150 (сто п'ятдесят) грн. 82 коп. - 3 % річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.
3. В частині стягнення 244 (двісті сорок чотири) грн. 18 коп. пені, 700 (сімсот) грн. 34 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 26 (двадцять шість) грн. 70 коп. - 3 % річних в задоволенні позову відмовити.
4. Повне рішення складено 05.10.2015р.
Суддя В.М. Соловйов