номер провадження справи 27/152/15
28.09.2015 Справа № 905/1460/15
За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038 м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97А)
про стягнення 15 494 грн. 67 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 147/17 від 24.06.2015р.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 15 494 грн. 67 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2015р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” до Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.08.2015р., справу № 905/1460/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 01.09.2015р. справу № 905/1460/15 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/152/15 та призначено судове засідання на 28.09.2015р.
28.09.2015р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судове засідання 28.09.2015р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 21.09.2015 р. надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 28.09.2015р. підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві, надісланому на адресу суду 21.09.2015р.
Відповідач підтвердив, що 20.09.2014р. в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Nissan Almera" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого, автомобілі отримали механічні ушкодження.
Винуватцем ДТП було визнано ОСОБА_3 (постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 14.10.2014р.), цивільно-правову відповідальність якого було застраховано в ПрАТ «УАСК АСКА» за полісом АІ 3551850.
ПрАТ «УАСК АСКА» було повідомлено про вищенаведене, дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та призначено до оплати ПрАТ «СК «УСГ». На момент розгляду справи сума не сплачена.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Господарським судом встановлено, що 08.09.2014р. між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-14-01167.
Предметом договору є страхування транспортного засобу "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний № НОМЕР_1.
20.09.2014р. в м. Києві відбулась дорожня пригода за участю транспортного засобу засобу "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Nissan Almera" державний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, цивільна відповідальність власника застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/3551850 у ПрАТ «УАСК «АСКА».
Згідно з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.10.2014р. вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 ПДР України, якого було притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
22.09.2014р. до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав при цьому усі необхідні документи.
08.10.2014р. позивачем на підставі рахунку № НМРФ-05254 від 23.09.2014р. було складено страховий акт № ДККА-39941 та розрахунок страхового відшкодування до нього.
Позивач на підставі вищевказаних документів здійснив виплату страхового і відшкодування в розмірі 16 004 грн. 67 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 24639 від 08 жовтня 2014 року.
Отже, позивач відшкодував за договором добровільного страхування № 28-0107-14-01167 шкоду завдану транспортним засобом "Nissan Almera", державний № НОМЕР_2, яким на час ДТП керував ОСОБА_3.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan Almera", державний № НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «УАСК «АСКА» за полісом обов'язкового страхування ЦПВВНТЗ ліміт відповідальності за шкоду завдану майну за вказаним полісом складає 50 000 грн. 00 коп. та франшиза 510 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, до позивача перейшло право вимагати від відповідача відшкодування в порядку регресу понесених збитків в межах ліміту за полісом.
Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником, згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту.
16.12.2014р. на адресу відповідача була направлена заява (претензія) щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу № 22753, з проханням відшкодувати вказану шкоду в межах ліміту за полісом в добровільному порядку.
Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Господарським судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 8 Закону Україна “Про страхування” передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до вимог вищевказаного закону ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» повинна відшкодувати 15 494 грн. 67 коп. страхового відшкодування (без урахування франшизи 510 грн. 00 коп.).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 8 Закону Україна “Про страхування” передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, позивач отримує право вимагати від потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.
Відповідальною особою за завдані збитки в даному випадку є відповідач, оскільки, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.
За таких обставин у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
На підставі статті 85 ГПК України - 28.09.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038 м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 15 494 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 67 коп. відшкодування шкоди, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 02.10.2015р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.