29.09.15р. Справа № 904/6360/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 7 324 грн. 07 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 7 324 грн. 07 коп., з яких: 5 700 грн. 60 коп. - сума основного боргу, 1 393 грн. 11 коп. - пеня, 230 грн. 36 коп. - 10% річних, відповідно до умов договору поставки від 25.11.2014р. № 25/11/14.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У запереченнях проти позову від 17.09.2015р. зазначив, що заборгованість за поставлений позивачем товар сплачена ним у повному обсязі згідно платіжних доручень від 16.07.2015р. № 527 та від 29.07.2015р. № 542, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення 5 700 грн. 60 коп. основного боргу задоволенню не підлягають. Крім того, вказує, що позивач при розрахунку суми пені та відсотків не врахував умов п. 4.1 Договору, якими визначена відстрочка оплати вартості товару на 3 банківські дні з моменту настання дня оплати, визначеного п. 4.2 Договору. Водночас, на підставі ст. 83 ГПК України просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання посиланням на значне підвищення облікової ставки НБУ порівняно із ставкою на час укладання договору та повною сплатою основного боргу до ухвалення судового рішення у даній справі. Також просив суд, розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.
24.09.2015р. на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому останній зазначає про сплату відповідачем основного боргу в сумі 5 700 грн.60 коп., на підтвердження чого надає банківські виписки від 16.07.2015р. та від 29.07.2015р., просить суд стягнути з відповідача 1 393 грн. 11 коп. пені й 230 грн. 36 коп. 10% річних та здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання 29.09.2015р. представники сторін не з'явилися.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
25.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір поставки № 25/11/14 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого, постачальник передає у власність покупцеві лікарські засоби (надалі-товари), а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договору (п. 1.1 Договору)
Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє 31.12.2015р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх обов'язку по ньому.
Згідно до п. 2.1 Договору ціна на товар, що поставляється, попередньо погоджуються та встановлюються в національній валюті України постачальником та зазначаються у накладних на відпуск кожної партії, які є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п. 4.1 Договору розрахунок за товар проводиться у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту настання дня оплати.
Відповідно до умов п. 4.2 Договору покупець сплачує за товар через 21 календарних днів з моменту його отримання на підставі відвантажувальних документів.
На виконання умов Договору 03.03.2015р. позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 7 200 грн. 57 коп., який прийнятий покупцем, що підтверджується видатковою накладною № 351 від 03.03.2015р. (а.с. 37).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару у визначені Договором строки не виконав, частково оплативши вартість поставленого товару 16.06.2015р. та 17.06.2015р., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 700 грн. 60 коп.
За умовами п. 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець товар постачальникові покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день неоплати.
Відповідно п. 7.4 Договору у випадку прострочення оплати товару, окрім зазначеної у п.7.3 покупець на підставі п.2 ст. 625 ЦК України сплачує постачальникові 10% річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача загальна сума нарахованої пені за період з 24.03.2015р. по 06.07.2015р. складає 1 393 грн. 11 коп., сума нарахованих позивачем 10% річних за вказаний період становить 230 грн. 36 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, видатковою накладною, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.
На час розгляду справи сторонами надані докази на підтвердження повної оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 351 від 03.03.2015р., а саме: банківські виписки від 16.07.2015р. та 29.07.2015р. та відповідні платіжні доручення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Під час перевірки здійсненого позивачем розрахунку пені та 10 % річних судом встановлено, що останнім, при визначенні періоду нарахування, не враховані умови п. 4.1 Договору, якими сторони узгодили, що розрахунок за товар проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту настання дня оплати. Згідно п. 4.2 Договору строк оплати за накладною № 351 від 03.03.2015р. настав 24.03.2015р., у зв'язку із чим остаточний розрахунок повинен був бути здійснений відповідачем 27.03.2015р.
Крім того, за приписами п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, що також не враховано позивачем під час розрахунку пені.
За наведених обставин, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 1 147 грн. 82 коп. за загальний період з 28.03.2015р. по 06.07.2015р. та 10% річних в розмірі 190 грн. 90 коп. за вказаний період. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
За урахуванням вищевикладеного та обставин справи, суд не вбачає підстав для зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що основний борг відповідачем сплачено після звернення позивача із даним позовом до суду (згідно поштового штампу на конверті датою звернення вважається 13.07.2015р.)
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд" (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 54, оф. 501, код ЄДРПОУ 38899590) 1 147 грн. 82 коп. (одну тисячу сто сорок сім грн. 82 коп.) пені, 190 грн. 90 коп. (сто дев'яносто грн. 90 коп.) 10% річних, 1 755 грн. 97 коп. (одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять грн. 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено -05.10.15р.