ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
30 вересня 2015 року 08:05 справа №826/15331/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс”
до
Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про
визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” (далі по тексту - позивач, ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2015 року №0000311502.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року відкрито провадження у справі №826/15331/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 31 серпня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 27 березня 2015 року №0000311502 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення абзацу другого пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопада 2014 року на суму 1 147 300,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 10 березня 2015 року №1603/26-53-15-02-32104940 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ХК “Український фінансовий альянс” (код ЄДРПОУ 32104940) правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника в банку за листопад 2014 року” (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки встановлено порушення абзацу другого пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 1 147 300,00 грн.
Встановлене в акті перевірки порушення мотивоване тим, що обсяги оподатковуваних операцій ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” за останні 12 календарних місяців складають 1 500,00 грн., що є менше, ніж заявлена сума відшкодування, і не заповненням графи 2.1 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в тому числі за основними фондами, фактично оплаченими та введеними в експлуатацію, які обліковуються як основні засоби.
Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення через безпідставність та не підтвердження висновків акта перевірки про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За правилами пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пунктами 200.6-200.9 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як визначають пункти 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про повернення суми бюджетного відшкодування у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.
Водночас згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
За змістом пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Матеріали справи підтверджують, що ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” подало до ДПІ у Дніпровському районі податкову декларації з податку на додану вартість за листопада 2014 року, в рядку 23.1 якої відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 1 147 300,00 грн., разом із додатком 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування”, та додатком 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування”.
Позивачем визнається, що за останні 12 місяців мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, разом з тим, зазначив, що податковий кредит сформовано внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, а саме на підставі договорів про дольову участь в будівництві, укладеними між ТОВ “Классік-Ассістанс” та Гаражно-будівельним кооперативом “Ямський”, право вимоги за якими ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” отримало за договором про відступлення права вимоги від 11 серпня 2014 року №1-В/14.
Суд встановив, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 11 серпня 2014 року №1-В/14, укладеного між ТОВ “Классік-Ассістанс” та ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс”, останній одержав право вимагати від Гаражно-будівельного кооперативу “Ямський” виконання ним зобов'язань, що виникають відповідно до умов основного договору - договору про дольову участь в будівництві від 27 липня 2004 року №2/2.
На виконання умов договору ТОВ “Классік-Ассістанс” виписало позивачу податкову накладну від 15 жовтня 2014 року №7 на загальну суму 5 250 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 875 000,00 грн.
У свою чергу за договором про дольову участь в будівництві від 27 липня 2004 року №2/2 сторони домовились взяти дольову участь у будівництві споруд офісного і торговельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціально-побутового призначення за адресою: вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі міста Києва, шляхом здійснення оплати вартості проектування і будівництва частини такого комплексу.
Крім того, за договором купівлі-продажу основних засобів від 18 вересня 2014 року №1-ОЗ, укладеного з ТОВ “Классік-Ассістанс”, позивач придбав наступні основні засоби: битовки, крани баштові, стелажі, столи, шафи на загальну суму 1 633 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 272 300,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 15 жовтня 2014 року №8.
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08 червня 2015 року у справі №21-316а14, передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 “Основні засоби”. Таким чином, якщо зазначені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” у межах спірних правовідносин відобразило витрати на будівництво та придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. Відсутність в матеріалах справи таких документів, а також інших документів, які б підтверджували наявність придбаних матеріальних необоротних активів чи їх подальший рух, позбавляє суд можливості достовірно встановити, що податковий кредит, та відповідно спірна сума бюджетного відшкодування, виникли внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Таким чином, позивачем не спростовано висновків акта перевірки про те, що ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” є особою, яка не має права на бюджетне відшкодування згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2015 року №0000311502 документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” задоволенню не підлягає.
Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Український фінансовий альянс” (код ЄДРПОУ 32104490; 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, офіс 133) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко