ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 вересня 2015 року № 826/16659/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О, суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України
про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення про поновлення на роботі,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення про поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду, яким його було поновлено на посаді, у зв'язку з чим, він має право на середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Просив суд стягнути д відповідача на його користь середній заробіток за час затримки з 19.12.2014 по 06.04.2015 виконання рішення суду про поновлення на роботі кошти в сумі 12 562,57 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду належним чином повідомлений, суду надав письмові заперечення проти позову та просив справу розглянути за відсутністю його представника.
Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене та не прибуття сторін у судове засідання, в судовому засіданні 22.09.2015 суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_2 обіймав посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Наказом Голови Державної виконавчої служби України від 10.11.2014 №675/к позивача звільнено з посади з 19.12.2014, у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2014 у справі №826/17563/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної виконавчої служби України від 10.11.2014 №675/к «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з 19.12.2014 та стягнуто з Державної виконавчої служби України на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 - залишено без змін.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з питання виконання судового рішення, але рішення суду на час звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем не виконано.
На думку позивача, він має право на компенсацію затримки виконання судового рішення у розмірі середнього заробітку, у зв'язку з чим він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Разом з тим, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Враховуючи беззаперечне право працівника на працю та її оплату, працівник має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з моменту прийняття судового рішення про його поновлення (у разі допущення негайного виконання) до дня видання відповідного наказу про поновлення на посаді.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.06.2015 у справі № 21-63а15.
Разом з тим, позивачем зазначено в позовній заяві та підтверджено відповідачем у запереченнях щодо позову, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2014 у справі №826/17563/14 не виконана, тобто відповідачем не видано відповідний наказ про поновлення на посаді позивача.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Водночас, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу була предметом розгляду у вказаній справі №826/17563/14, та судом присуджено до стягнення з Державної виконавчої служби України на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при чому не визначено його суми та дати закінчення вимушеного прогулу.
З аналізу вказаного у сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення, оскільки період до видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді, тобто до фактичного виконання судового рішення, у даних правовідносинах, є саме вимушеним прогулом позивача, за час якого судовим рішенням вже стягнуто з відповідача середній заробіток.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Судовий збір у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» зі сторін не стягується.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головучий суддя І.О. Іщук
Судді І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко