ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 вересня 2015 року № 826/17415/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерчант Юг"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 №0005142212, №0005132212, №0005152212.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту від 23.06.2015 №279/26-59-22-12/38403817 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мерчант Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.10.2012 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2012 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що вказує на протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «Вербена-Н», ТОВ «Денекс», ТОВ «Рейнарз ЛТД», ТОВ «Універсалгруптерйд», ТОВ «Ангард», ТОВ «Антараль», ТОВ «Дарніра Компані», ТОВ «Лафіс Трейд» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам, позивачем не підтверджено обсяги проведених операцій з вказаними контрагентами, отже позивач не має права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з зазначеними товариствами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мерчант Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.10.2012 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2012 по 31.12.2014 за результатом якої складено акт від 23.06.2015 №279/26-59-22-12/38403817 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлені порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31 673 878 грн; п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування зі сплати податку на прибуток на загальну суму 30 014 879 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 34 499 404 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2014 року на 1 906 336 грн., завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за грудень 2014 року на суму 1 906 336 грн. (р. 19 уточнюючої декларації за грудень 2014 року).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015:
- №0005142212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 39 592 348 грн. (за основним платежем 31 673 878 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 7 918 470 грн);
- №0005132212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну сум у43 124 255 грн (за основним платежем 34 499 494 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 624 851 грн.);
- № 0005152212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ну розмірі 30 014 879 грн..
Порушення позивачем податкового законодавства податковий орган обґрунтовує безтоварністю фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Вербена-Н», ТОВ «Денекс», ТОВ «Рейнарз ЛТД», ТОВ «Універсалгруптерйд», ТОВ «Ангард», ТОВ «Антараль», ТОВ «Дарніра Компані», ТОВ «Лафіс Трейд».
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:
- актом Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС від 03.04.2014 №1016/26-55-22-07/38150277 встановлено, що ТОВ «Вербена-Н» відсутнє за місцем реєстрації, місцезнаходження товариства не встановлено; аналізом податкової звітності встановлено відсутність у згадуваного товариства основних засобів, технологічного обладнання та інших виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутня інформація про загальну чисельність працюючих на товаристві. Крім того, податковий орган в акті перевірки вказує, що СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарських операцій з реально діючими підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ «Вербена-Н», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.
- актом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 №461/04-62-22-3/38360784 встановлено відсутність у ТОВ «Денекс» операцій, що підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України за січень 2014 року;
- актом Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС від 12.06.2014 №1652/26-55-22-07/37815719 встановлено відсутність у ТОВ «Рейнарз ЛТД» трудових ресурсів, виробничих активів, власного чи орендованого нерухомого майна тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності;
- податковою інформацією встановлено, що ТОВ «Універсалгруптерйд» має стан - припинено, але не знято з податкового обліку, свідоцтво платника ПДВ скасовано 08.05.2014, відсутня інформація щодо виробничих активів, власного чи орендованого нерухомого майна та інших основних засобів;
- актами Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС від 17.10.2013 №1756/26-55-22-01/34349306 та від 13.08.2013 №216/26-55-22-01-34349306 не підтверджено реальність господарських взаємовідносин ТОВ «Ангард» з ТОВ «Донерм», на підставі викладеного податковий орган вказує, що у зв'язку з відсутністю поставок на адресу ТОВ «Ангард» по ланцюгу постачання від ТОВ «Донерм» не можливо підтвердити операції з поставки товарів на адресу ТОВ «Мерчант Юг» за період квітень - травень 22013 року;
- відповідно до податкової інформації Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області ТОВ «Антараль» не має основних фондів, виробничих активів та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, при проведенні аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «Олтекс Трейд» та ТОВ «Універсалгруптрейд» реалізувало на адресу ТОВ «Антраль» ТМЦідентичні реалізованим ТОВ «Антараль» на адресу ТОВ «Мерчант Юг», тобто вбачається ланцюг постачання товарів;
- податковою інформацією встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дарніра Компані» скасовано 30.07.2014, у товариства відсутні трудові ресурси, виробничи активи, орендоване або власне нерухоме майно, транспортні засоби необхідні для здійснення господарської діяльності;
- податковою інформацію встановлено, що ТОВ «Лафіс Трейд» має стан припинено, але не знято з податкового обліку свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ скасовано 26.07.2013, відсутня інформація про наявність основних фондів та трудових ресурсів, встановлено невідповідність між придбаним та реалізованим товаром.
Щодо посилання податкового органу на кримінальне провадження №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарських операцій з реально діючими підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ «Вербена-Н», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.
Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.
Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.
Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".
Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Ангард» з ТОВ «Донерм» не є належними доказом безтоварності господарської операції між ТОВ «Ангард» та позивачем, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.
Щодо посилання відповідача на акти перевірок. зустрічних звірок та податкову інформацію інших податкових органів стосовно контрагентів позивача суд зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.
Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.
Таким чином, вище згадані акти не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення податкового законодавства.
Щодо посилання податкового органу на скасування свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Дарніра Компані», ТОВ «Універсалгруптрейд», суд зазначає, що скасування вказаних свідоцтв відбулось після закінчення фінансово-господарських відносин позивача з вказаним товариствами, отже скасування свідоцтв платника ПДВ не є ознакою безтоварності спірних господарських операцій.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011року судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема:
- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Відповідно до акту перевірки основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем було укладено наступні договори, копії яких долучено до матеріалів справи:
- З ТОВ «Вербена-Н» від 01.02.2013 №010213-002, предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Денекс» від 27.12.2013 №271213-002, предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Рейнарз ЛТД» від 03.03.2014 №030314-004, предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Універсалгруптрейд» від 01.08.2013 №010813-009, предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Ангард» від 17.01.2013 №1701-01 предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Антараль» від 01.04.2013 №0104-01 предметом якого є поставка електронного обладнання,
- З ТОВ «Дарніра Компані» від 25.04.2014 №2504/1 предметом якого є поставка електронного обладнання.
На підтвердження реального виконання умов спірного договору позивачем надано суду копії: видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати придбаного відповідно до вказаних договорів товару підтверджується банківськими виписками, які долучено до матеріалів справи.
Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лафіс Трейд» було укладено договір про надання послуг від 17.10.2012 №1710-001, предметом якого є надання юридичних послуг, копія якого долучена до матеріалів справи. Перелік послуг, що входять до пакету послуг визначено додатком №1 до вказаного вище договору, який долучено до матеріалів справи. На підтвердження реальності виконання умов спірного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що придбаний відповідно до умов спірних договорів товар було оприбутковано, що підтверджується картками обліку товару, копії яких долучено до матеріалів справи. В подальшому, придбаний відповідно о умов спірних договорів товар було реалізації іншим юридичним та фізичним особам на підставі видаткових накладних та укладених договорів, копії яких долучено до матеріалів справи.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Проте, на думку суду податковим органом не надано суду безспірних доказів наявності обставин, які виключають право позивача, зокрема, на формування податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Податкові накладні та акти прийому-здачі робіт за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як свідчать з матеріали справи, юридичні особи контрагентів позивача на час виконання спірних договорів не були припинені.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Вербена-Н», ТОВ «Денекс», ТОВ «Рейнарз ЛТД», ТОВ «Універсалгруптерйд», ТОВ «Ангард», ТОВ «Антараль», ТОВ «Дарніра Компані», ТОВ «Лафіс Трейд» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0005132212 від 07.07.2015 є безпідставним та неправомірним.
За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 №0005142212, №0005152212.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Вербена-Н», ТОВ «Денекс», ТОВ «Рейнарз ЛТД», ТОВ «Універсалгруптерйд», ТОВ «Ангард», ТОВ «Антараль», ТОВ «Дарніра Компані», ТОВ «Лафіс Трейд», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерчант Юг" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 №0005142212, №0005132212, №0005152212 прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у міста Києві.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2015