Копія:
13 травня 2011 р. справа № 2a-1870/1582/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
суддів - Опімах Л.М., Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання - Бабаніної О.В.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного департаменту з питань банкрутства, третя особа: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування наказів, зобов"язання вчинити дії ,-
Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного департаменту з питань банкрутства про визнання протиправною бездіяльність Державного департаменту з питань банкрутства щодо невиконання розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.01.2011р. №19 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державним департаментом з питань банкрутства», визнання протиправним та скасування наказу Державного департаменту з питань банкрутства від 17.05.2010р. №59 в частині анулювання ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3, визнання протиправним та скасування наказу Державного департаменту з питань банкрутства від 12.08.2010р. №100 в частині анулювання ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3, зобов'язання Державного департаменту з питань банкрутства внести запис в ліцензійний реєстр інформації щодо чинності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ліцензії серії АВ 307261, виданої 19.02.2007р. Державним департаментом з питань банкрутства. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані накази були визнані протиправними рішенням експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, яке є обов»язковим до виконання для відповідача. Але відповідач не виконує рішення ради, не скасовує власних незаконних наказів.
Державний департамент з питань банкрутства, заперечуючи проти позову свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржувані накази прийняті згідно чинного законодавства, а рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті Україні з питань регуляторної політики та підприємства є незаконним. Крім того, провадженні суду вже розглядалася справа за позовом ПП ОСОБА_3 про визнання нечинним наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 59 від 17.05.2010р.
Третя особа: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 55 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підлягає ліцензуванню відповідно до цього Закону.
ПП ОСОБА_3 отримав ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого серії АВ №307264 від 19.02.2007 р. (а.с.10)
Наказом Державного департаменту з питань банкрутства № 59 від 17.05.2010 року «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»анульовано ліцензію серії АВ №307264 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану ОСОБА_3 19.02.2007р. Державним департаментом з питань банкрутства (а.с.36)
Наказом Державного департаменту з питань банкрутства № 100 від 12.08.2010 року «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»анульовано ліцензію серії АВ №307264 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану ОСОБА_3 19.02.2007р. Державним департаментом з питань банкрутства (а.с.37)
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»анулювання ліцензії - це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.
Згідно вимог частин 4 та 5 статті 21 зазначеного Закону рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття. Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Накази № 59 від 17.05.2010року, № 100 від 12.08.2010 року прийняті Державним департаменту з питань банкрутства, позивачем були оскаржені до експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва в порядку та строк, що встановлені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, до компетенції експертно-апеляційної ради належать розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №27 від 21.10.2010р. засідання експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва скарга арбітражного керуючого ОСОБА_3 в частині скасування наказів Державного департаменту з питань банкрутства № 59 від 17.05.2010року та № 100 від 12.08.2010 року була задоволена (а.с.11-12).
На підставі вказаного рішення, спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування - Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, видано Розпорядження №19 від 24.01.2011р. «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державним департаментом з питань банкрутства»(а.с.62).
Зазначеним Розпорядженням зобов'язано відповідача скасувати наказ від 17.05.2010р. №59 та від 12.08.2010р. №100 в частині анулювання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 ліцензії серії АВ № 307264 від 19.02.2007р. на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), як такі, що видані з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, а також зобов'язано повідомити про виконання розпорядження протягом десяти робочих днів з дати його отримання з наданням підтвердних документів (а.с. 62).
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував як факту отримання відповідачем розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №19 від 24.01.2011р. так і факту невиконання цього розпорядження.
На думку відповідача, вказане розпорядження є незаконним, оскільки експертно-апеляційною радою не дотримано строків розгляду скарги арбітражного керуючого, чим порушено вимог ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Суд вважає за необхідне зазначити, що порушення строків розгляду скарги не може бути законною підставою для невиконання відповідачем розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №19 від 24.01.2011р., оскільки правовідносини щодо строків розгляду скарги арбітражного керуючого виникають винятково між арбітражним керуючим та експертно-апеляційною радою. Тому, порушення експертно-апеляційною радою строків розгляду скарги арбітражного керуючого порушують права виключно арбітражного керуючого, однак не впливають на обов'язок відповідача виконати розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, що прийняте на підставі рішення експертно-апеляційної ради.
Строк, встановлений ст.7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», служить для забезпечення своєчасного розгляду скарг заявника та є гарантійним саме для ліцензіата, а не органу ліцензування. Цим Законом не передбачено можливості встановлення факту нечинності розпоряджень спеціального органу з питань ліцензування у зв'язку з порушенням експертно-апеляційною радою строку розгляду скарги ліцензіата.
Згідно ст.7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави ставити під сумнів чинність розпорядження спеціального органу з питань ліцензування, оскільки порушення строків розгляду мало місце з боку саме експертно-апеляційної ради, а не спеціального органу з питань ліцензування. До того ж, рішення прийняті експертно-апеляційною радою (навіть з порушеннями строків розгляду) є обов'язковими для розгляду спеціальним органом з питань ліцензування (Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва), а не органом ліцензування (Державним департаментом з питань банкрутства).
Крім того, чинним законодавством не передбачено право відповідача самостійно давати оцінку нормативно-правовим актам спеціального органу з питань ліцензування, а також встановлювати факт незаконності нормативно-правових актів Держпідприємництва.
Отже у Державного департаменту з питань банкрутства відсутні підстави не виконувати розпорядження спеціального органу з питань ліцензування у встановлений строк.
Судом встановлено, що відповідачем не тільки не було виконано розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а навпаки, вчинено дії по виключенню з ліцензійного реєстру інформації щодо наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджується роздруківкою із офіційного сайту Державного департаменту з питань банкрутства (а.с.27-32, 46-47).
Положенням про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженим Указом Президента України від 25 травня 2000 року №721/2000, встановлюється, що Держпідприємництво є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. і є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (пункт 1 Положення).
З метою виконання зазначених основних завдань Держпідприємництво контролює в межах своїх повноважень виконання органами виконавчої влади заходів щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері підприємництва та приймає рішення щодо усунення виявлених порушень (пп. 4 пункту 4 Положення); вживає в межах своїх повноважень заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності (пп. 14 пункту 4 Положення); організовує в межах своїх повноважень контроль за додержанням установленого порядку ліцензування підприємницької діяльності (пп. 29 пункту 4 Положення).
Держпідприємництво України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення Держпідприємництва України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами (пункт 7 Положення).
Згідно ст. 5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (Держпідприємництво) здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування, а також видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування допущених органом ліцензування.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.
Стосовно посилання відповідача на те, що в провадженні суду вже розглядалася справа між тими самими сторонами, про той же предмет спору, з тих самих підстав, суд зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства встановлені підстави для відмови у відкритті провадження (ст. 109 КАС України), чи закритті провадження (ст. 157 КАС України) в разі наявності таких, що набрали законної сили судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із постанови Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. вбачається, що ПП ОСОБА_3. при розгляді справи №2а-5655/10/1870 були заявлені вимоги про визнання наказу № 59 від 17.05.2010 року нечинним, натомість при розгляді даної справи позивач просить поновити його порушене право в інший спосіб - шляхом зобов'язання Державного департаменту з питань банкрутства поновити інформацію в ліцензійному реєстрі по виду господарської діяльності “Діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)” щодо чинності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ліцензії, а також визнати протиправними та скасувати накази № 59 від 17.05.2010 року, № 100 від 12.08.2010 року.
Підстави звернення позивача до суду із адміністративним позовом в межах справи №2а-5655/10/1870 та в межах даної справи є різними. Так, при розгляді справи №2а-5655/10/1870 ПП ОСОБА_3 свої вимоги мотивував тим, що Державним департаментом з питань банкрутства неправомірно прийнято спірний наказ в зв'язку із порушенням проведення перевірки, невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам. При розгляді даної справи, підставою звернення до суду є невиконання Державним департаментом з питань банкрутства розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, не скасування наказів № 59 від 17.05.2010року, № 100 від 12.08.2010 року та неподання відповідних доказів виконання.
Тому у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 59 від 17.05.2010 року .
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності своїх дій.
Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державного департаменту з питань банкрутства щодо невиконання розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.01.2011р. №19 “Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державним департаментом з питань банкрутства”; визнати протиправними та скасувати накази Державного департаменту з питань банкрутства від 17.05.2010р. №59 та від 12.08.2010р. №100 “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)” в частині анулювання ліцензії серії АВ 307264 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3; зобов'язати Державний департамент з питань банкрутства Міністерства економіки України вчинити дії по поновленню інформації в ліцензійному реєстрі по виду господарської діяльності “Діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)” щодо чинності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ліцензії серії АВ 307261, виданої 19.02.2007р. Державним департаментом з питань банкрутства.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного департаменту з питань банкрутства про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування наказів, зобов"язання вчинити дії -задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного департаменту з питань банкрутства щодо невиконання розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.01.2011р. №19 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державним департаментом з питань банкрутства».
Визнати протиправними та скасувати накази Державного департаменту з питань банкрутства від 17.05.2010р. №59 та від 12.08.2010р. №100 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»в частині анулювання ліцензії серії АВ 307264 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3.
Зобов'язати Державний департамент з питань банкрутства Міністерства економіки України вчинити дії по поновленню інформації в ліцензійному реєстрі по виду господарської діяльності «Діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»щодо чинності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ліцензії серії АВ 307261, виданої 19.02.2007р. Державним департаментом з питань банкрутства.».
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С.О. Бондар
судді Л.М.Опімах
ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2011року.
З оригіналом згідно:
Головуючий суддя С.О. Бондар