ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2011 р. Справа № 2a-1966/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В, розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510 гривень, -
14.06.2011 року Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510 гривень.
15.06.2011 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та отримана відповідачем 18.06.2011 року.
Відповідно до частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходили.
Враховуючи, що справа розглядається судом не за місцезнаходження відповідача, то вона підлягає розгляду в строки встановлені пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог, виходячи з наступного.
Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 12.01.2011 року (а.с. 7).
10.01.2011 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт за № 221645 про порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а саме експлуатація легкового автомобіля марки «Опель Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1, облаштованого як таксі без ліцензійної картки на такий автомобіль (а.с. 8).
Постановою начальника Територіального управління Головавтоінспекції в Івано-Франківській області за № 119412 від 08.02.2011 року за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявлені та зафіксовані актом за №221645 від 10.01.2011 року та відповідно до норм абзацу 4 частини 1 статті 60 цього Закону до відповідача застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с. 11).
Вищевказана постанова про застосування фінансових санкцій в порядку передбаченому пунктом 32 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» за № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Постанова № 1567) до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після їх винесення чи до суду відповідачем не оскаржено (а.с. 23).
Ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав тільки 25.01.2011 року, необмеженим строком дії з 26.01.2011 року (а.с. 13).
Ліцензійну картку до вищевказаної ліцензії на автомобіль марки «Опель Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1 відповідач отримав 26.01.2011 року, тобто після допущення 10.01.2011 року експлуатації транспортного засобу, облаштованого як таксі без ліцензійної картки (а.с.14).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закону) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Згідно статті 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Вказаною статтею Закону передбачені документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, а саме, для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України, а для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у статті 60 Закону, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 28 Постанови під час здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 6 Закону визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно пункту 3 Постанови № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі. Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявленні порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання. У відповідності до пункту 28 Постанови № 1567 фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідачем у передбачений законом термін сума застосованих до нього фінансових санкцій в розмірі 510 гривень добровільно не сплачена.
Суд зазначає, що при експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 510 гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за № 119412 від 08.02.2011 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в доход державного бюджету на рахунок №3111010670002, УДК в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО-836014, код одержувача - 20568100 з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) фінансові санкції за постановою про застосування фінансових санкцій за № 119412 від 08.02.2011 року в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_2