ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" червня 2011 р. Справа № 2a-1936/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
позивача - Овчаренко Г.С,
від відповідача - військової частини НОМЕР_1 - Олексенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів: Військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1
про визнання незаконним та скасування п.5 Наказу №143 від 23.03.2011р., стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення в сумі 1588,95 грн. та понесених судових витрат,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позов до Військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування п.5 Наказу №143 від 23.03.2011р., стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення в сумі 1588,95 грн. та понесених судових витрат.
Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги мотивовані тим, що з 27.01.2010 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в м. Івано-Франківську на посаді заступника командира батальйону з тилу.
11.04.2011 р. його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
При прийомі-передачі посади, яку він займав у матеріально відповідальної особи - начальника РЛС радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_3 м. Чернівці ОСОБА_2 (ця частина являється структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 і підпорядкована їй) була виявлена недостача комплектності виробу ПХП-0,4 на суму - 6337 грн. 59 коп.
Згідно п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 за № 143 від 23.03.2011 р. сума недостачі повністю стягнута з матеріально відповідальної особи - ОСОБА_2 .
Цим же наказом командира військової частини НОМЕР_2 з ОСОБА_1 за низьке виконання посадових обов'язків, неналежний контроль за веденням обліку та наявністю майна підпорядкованих служб, що привели до недостачі, було притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі місячного грошового забезпечення.
В квітні з грошового забезпечення ОСОБА_1 . військова частина НОМЕР_1 на виконання наказу №143 від 23.03.2011 р. утримала - 1588 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 за № 393 від 11.05.2011 року.
Позивач вважаю п.5 наказу №143 від 23.03.2011 р. командира військової частини НОМЕР_2 і дії військової частини НОМЕР_1 по утриманню з мого грошового забезпечення -1588 грн. 95 коп. незаконними.
В обґрунтування позовних вимог позивача посилався на п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців від 23.06.1995 року із змінами і доповненнями від 21.12.2000 року, де передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі, у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. Позивач вважає, що відповідно до п.13 цього Положення з матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 наказом №143 від 23.03.2011 р. п. 4, була стягнута повна сума недостачі - 6337 грн. 59 коп. Однак, крім цього, з позивача було стягнуто - 1588 грн. 95 коп., а всього стягнуто - 7926 грн. 54 коп., що на 1588 грн. 95 коп. перевищує суму недостачі.
Зазначив, що твердження в п.5 наказу №143 від 23.03.2011 року про те, що ОСОБА_1 , неналежно виконував посадові обов'язки, і це привело до нестачі є декларативним, бо в наказі не зазначено, які інструкції, положення, військові статути позивача порушив, внаслідок чого виникла недостача.
Наголошував на тому, що чинним законодавством про матеріальну відповідальність військовослужбовців не передбачено стягнення коштів у більшому розмірі, що перевищує суму недостачі, якщо повна сума нестачі стягнута з матеріально відповідальної особи. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача, військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечив проти позову.
Представник відповідача, військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 27.01.2010 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в м. Івано-Франківську на посаді заступника командира батальйону з тилу.
11.04.2011 р. його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, що підтверджується копією Витягу з послужного списку майора ОСОБА_1 , саном на 11.04.2011 року. (а.с.8).
При прийомі-передачі посади, яку обіймав позивач, у матеріально відповідальної особи - начальника РЛС радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_3 м. Чернівці ОСОБА_2 (ця частина являється структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 і підпорядкована їй) була виявлена недостача комплектності виробу ПХП-0,4 на суму - 6337 грн. 59 коп.
Згідно п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 за № 143 від 23.03.2011 р. сума недостачі повністю стягнута з матеріально відповідальної особи - ОСОБА_2 (а.с.6).
Цим же наказом командира військової частини НОМЕР_2 з ОСОБА_1 за низьке виконання посадових обов'язків, неналежний контроль за веденням обліку та наявністю майна підпорядкованих служб, що привели до недостачі, було притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі місячного грошового забезпечення.
В квітні з грошового забезпечення ОСОБА_1 . військова частина НОМЕР_1 на виконання наказу №143 від 23.03.2011 р. утримала - 1588 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 за № 393 від 11.05.2011 року.(а.с.7).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі регулюється постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».
Як вбачається з п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Як встановлено в судовому засіданні судом з матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 наказом №143 від 23.03.2011 р. п. 4, була стягнута повна сума недостачі - 6337 грн. 59 коп. Однак, крім цього, з позивача було стягнуто - 1588 грн. 95 коп. -розмір грошового забезпечення за квітень 2011 року. Таким чином, всього було стягнуто - 7926 грн. 54 коп., що на 1588 грн. 95 коп. перевищує суму недостачі.
Такі дії відповідача, які проявилися в п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.03.2011 року, суд вважає протиправними в контексті вимоги п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Одночасно суд зазначає, що стягнення матеріальної шкоди у разі недостачі військового майна повинно здійснюватися тільки з особи, якій таке майно було передано під звіт, в даному випадку, для зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які б мали своїм наслідком недостачу військового майна.
В силу ч.1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що представник військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з'явився, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався, представник військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Що стосується судових витрат понесених позивачем суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено державне мит в розмірі 54,00 грн. та 300,00 грн. за надання правової допомоги, що підтверджується відповідними квитанціями.
Відповідно до ч.1 ст. 90 та ч.1 ст. 94 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне Стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 300,00грн. (триста гривень) і судові витрати в сумі 54,40 грн. (п'ятдесят чотири гривні 40 коп.).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати п.5 наказу №143 від 23.03.2011 року командира військової частини НОМЕР_2 .
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 незаконно утримані з його грошового забезпечення кошти за квітень 2011 року в сумі 1588,95 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім гривень 95 коп.).
Стягнути в солідарному порядку з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та військової частини НОМЕР_2 (с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 300,00грн. (триста гривень) і судові витрати в сумі 54,40 грн. (п'ятдесят чотири гривні 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.07.2011 року.