27 серпня 2015 року ( 12 год. 35 хв.) Справа № 808/2609/15 м.Запоріжжя
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Підприємства Біленьківської виправної колонії №99 в Запорізькій області Управління Державного департаменту України з питань покарань
про: стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30423, 80 грн.
До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Біленьківської виправної колонії №99 в Запорізькій області Управління Державного департаменту України з питань покарань, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 30423, 80 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовані нормами статтей 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» згідно яких підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця; щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.3.7. Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007, відповідачем надано звіт, згідно якого у 2014 році кількість інвалідів відповідно до нормативу мало становити 1 особу, а зазначено 0 осіб. Так, у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Сторони про час і місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином за адресами які внесені у відповідний державний реєстр.
Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами статей 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі доказів.
Відповідач проти позову заперечив, надав заперечення у письмовому вигляді, в яких зазначено що відповідачем був надісланий Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2014 рік до ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому в рядку 2 невірно (помилково) визначено кількість працевлаштованих інвалідів 0 осіб. У дійсності на підприємстві відповідача впродовж 2014 році працювало 2 інваліди. Окрім того, відповідачем постійно приймаються заходи, спрямовані на виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державне підприємство «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99) є юридичною особою, зареєстроване у встановленому порядку у ОСОБА_1 обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів і зобов'язане, в порядку ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-ХІІ) щороку подавати цьому відділенню звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд соціальної захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129.
19.01.2015 за вих. № 10/216/8 відповідачем було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в рядку 02 якого зазначено, що працевлаштованих інвалідів 0 осіб.
Відповідно до вимог ст. 18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Так, згідно рядку 01 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік середньооблікова кількість працівників підприємства-відповідача становить 20 осіб, то середньооблікова кількість працевлаштованих інвалідів повинна становити 1 особу.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Порядок нарахування адміністративно-господарської санкції передбачено ст. 19 вказаного Закону: норма 1 особа - фактично працевлаштований інвалід 0 осіб х розмір середньої річної заробітної плати по підприємству 29595 грн. = 29 595 грн.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Статтею 20 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Основними завданнями Фонду, згідно з пунктом 4 Положення, є: 1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.
Згідно пункту 5 Положення, Фонд відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.
За приписами частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223.
Положеннями пункту 2.3 Розділу 2 Порядку № 223 визначено, що адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Виходячи із наведеного визначення та завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, право звернення до суду у відділень Фонду виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій.
Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Отже, враховуючи викладене, встановивши факт несплати роботодавцем суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, Фонд соціального захисту інвалідів має право на звернення до суду із позовом про стягнення таких сум, в якому, з метою обґрунтування позовних вимог може наводити розрахунок адміністративно-господарських санкцій, які підлягають стягненню з роботодавця.
Таким чином, Фонд та його відділення є органами, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», реалізують владні управлінські функції незважаючи чи були такі суми санкцій визначені суб'єктом господарювання самостійно.
В матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані докази стосовно здійснення перевірки контролюючими органами підприємства відповідача щодо виконання нормативу робочих місць по факту. Так, в доказ обґрунтування позовних вимог позивача в матеріалах справи міститься звіт форми №10-ПІ за 2014 рік.
ОСОБА_1 районного центру зайнятості № 931/01-27 від 14.07.2015 зазначено про неможливість працевлаштування інваліда через центр зайнятості, так як у 2014 році інваліди, які б відповідали вакантним посадам, специфіці роботи та кваліфікації на обліку не перебували і не перебувають у 2015 р. (на час складання зазначеного листа).
З направлення на працевлаштування у 2015 році ОСОБА_2 зазначено відмову особи у працевлаштуванні в зв'язку із відсутністю транспортної доступності. Крім того, неодноразово керівник підприємства в усній формі, як самостійно, так і через працівників підприємства, органи місцевого самоврядування, звертався до інвалідів, які проживають на території підприємства з проханням виходу на роботу, проте інваліди від роботи відмовлялися, посилаючись на те, що вони отримують пенсію та мають дохід від підсобного господарства.
Особи з інвалідністю з цього населеного пункту с. Біленьке не перебувають і не перебували станом на 2014 рік на обліку у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості, тому не направлялись на вакантні посади до підприємства відповідача. Інваліди з інших населених пунктів відмовлялись від працевлаштування до відповідача з причин транспортної недоступності.
Хоча обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, зазначені вище докази, надані з боку відповідача підтверджують проведення постійної роботи в доборі кандидатів - інвалідів на вакантні посади починаючи з 2014 р. по даний час та відсутність реальної можливості працевлаштування інваліда через центр зайнятості з причин територіальної віддаленість робочого місця (с. Біленьке) від м. Запоріжжя - 40 км, а безпосередньо в самому селі Біленьке - відсутні інваліди працездатного віку.
Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
На виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем самостійно у 2014 році було залучено до праці (за їх бажанням) громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є інвалідами з дитинства, про що свідчать надані медичні довідки. Так, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно виписки із акта огляду МСЕК від 05.09.2012 має 3 гр. інвалідності, інвалідність встановлена безстроково. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно довідки Дрогобицької ВК № 40 від 12.08.2013, звідки перенаправлений засуджений, має 2 гр. інвалідності безтерміново. Особові рахунки № 7015 та № 2065, заведені на гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать про нарахування вказаним особам заробітної плати по виконаним нарядам за певний обсяг робіт, відрахування із заробітної плати та залишок грошових коштів на рахунку громадянина та узгоджуються з нормами та вимогами Інструкції «Про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі чи позбавлення волі», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 11.03.2013 за №387/22919.
Враховуючи норми статтей 21-24, 43 Конституції України щодо рівності прав і свобод громадян перед законом, право на працю, - праця засуджених до позбавлення волі інвалідів є тотожним праці інвалідів, які перебувають на волі.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2014 року виконано усі, встановлені законодавством обов'язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування та відсутність інвалідів на волі, які бажають працевлаштуватися.
У відповідності до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо вжиття заходів та фактичного працевлаштування інвалідів у 2014 році, однак допущено помилку при формуванні звіту, а позивачем не враховано фактичного працевлаштування інвалідів, посилаючись на дані, зазначені у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2014 рік.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої ст. 94 - у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Сацький