09 вересня 2015 року о 13 год. 25 хв.Справа № 808/3758/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування висновку про результати перевірки достовірності відомостей
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача при проведенні перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII стосовно ОСОБА_1 - судді Чернігівського районного суду Запорізької області (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1);
- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 18.06.2015 за №2180/10/08-33-17-02-16 про результати перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII стосовно ОСОБА_1 - судді Чернігівського районного суду Запорізької області (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) в частині висновку щодо недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого ОСОБА_1 за 2014 рік за час перебування на посадах п.1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно, стосовно автомобілів Nissan Note, 2007 року випуску, дата реєстрації 23.01.2008 та Audi A-6, 2000 року випуску;
- зобов'язати відповідача відкликати з Міністерства юстиції України та Чернігівського районного суду Запорізької області висновок від 18.06.2015 за №2180/10/08-33-17-02-16 про результати перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII стосовно ОСОБА_1 - судді Чернігівського районного суду Запорізької області (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач дійшов необґрунтованих висновків про те, що ним в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, зазначено недостовірні відомості про наявне у позивача рухоме майно, а саме транспортний засіб Nissan Note, оскільки автомобіль Nissan Note зареєстрований на ім'я позивача було викрадено невідомими особами, а тому позивач вважає, що не повинен відображати зазначений транспортний засіб у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки даних зазначених позивачем в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, контролюючим органом встановлено, що декларація за 2014 рік містить недостовірні дані, а саме не зазначено в декларації за 2014 рік автомобіль Nissan Note, який зареєстрований за позивачем 23.01.2008. У зв'язку з чим у оскаржуваному висновку контролюючим органом зазначено про виявлення в декларації недостовірних відомостей. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 обіймає посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьої і четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16.10.2014 №563, та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 №1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за №1385/26162, Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено перевірку відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1, за результатами якої складено висновок від 18.06.2015 року №2180/10/08-33-17-02-16.
За результатами проведеної перевірки, з урахуванням наданих позивачем пояснень, відповідач дійшов висновку, що у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав) набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1
Позивач, не погодившись з діями по проведенню перевірки, висновком за результатами проведеної перевірки та направлення зазначеного висновку до Чернігівського районного суду та Міністерства юстиції України, звернувся з позовом до суду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного висновку стало те, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік не задекларував автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначається Законом України «Про очищення влади».
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача при проведенні перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про очищення влади» заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16 квітня 2015 року позивачем власноруч була написана заява про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій позивач надав згоду на проходження перевірки та зазначив, що заборони, передбачені ч.3 та ч.4 ст.1 Закону України «Про очищення влади» не застосовуються щодо нього (а.с.85).
16 квітня 2015 року Головою Чернігівського районного суду Запорізької області до Токмацької ОДПІ направлено запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 (а.с.84).
За таких обставин, зважаючи на наявність відповідного запиту з боку Чернігівського районного суду Запорізької області та наявність згоди позивача на проведення такої перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно проведено перевірку відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1, за результатами якої складено висновок від 18.06.2015 року №2180/10/08-33-17-02-16, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог про скасування висновку від 18.06.2015 року №2180/10/08-33-17-02-16, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції” (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку. У разі встановлення під час перевірки професійного судді недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України, яке у триденний строк із дня одержання такого висновку надсилає його до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та звертається з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади. (ч.10, 13 ст.5 Закону України “Про очищення влади”).
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України “Про очищення влади”, зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03.11.2014 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 р. за № 1385/26162 (далі - Порядок).
Згідно п. 3 згаданого Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Відповідно до п. 9 Порядку у розділі ІV декларації перевірці підлягають:
достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи;
відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
Для перевірки даних про транспортні засоби використовується інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин, серед інших, органів внутрішніх справ - щодо зареєстрованих (знятих з обліку) колісних транспортних засобів та їх власників, у тому числі про дату їх реєстрації (зняття з обліку), індивідуальні ознаки транспортного засобу, повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) власника.
На виконання п.12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
Зі змісту вказаних норм, можна зробити висновок, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону України “Про очищення влади”, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність та/або невідповідність.
З оскаржуваного висновку судом встановлено, що позивачем надавалось пояснення відповідно до виявлених розбіжностей, а саме позивач зазначив, що автомобілем Nissan Note, 2007 року випуску, позивачем на момент заповнення декларації за 2014 рік не використовувався, оскільки 24.08.2009 вищевказаний автомобіль було викрадено невстановленими особами, проте, відповідачем належної оцінки наданим поясненням та їх документальному підтвердженню надано не було.
З матеріалів справи судом встановлено, що 17 січня 2008 року між позивачем та ТОВ «ДП Автосистем» укладено договір купівлі - продажу автомобіля №173/018/к-п, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «ДП Автосистем» зобов'язується поставити у строк та на умовах обумовлених у договорі покупцю - ОСОБА_1, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений продавцем автомобіль Nissan Note (а.с.11-12).
Зазначений автомобіль зареєстровано за позивачем 23.01.2008, що підтверджується листом - відповіддю центру надання послуг, пов'язаних з використання автотранспортних засобів, з обслуговування м. Токмак, Токмацького, Чернігівського та Оріхівського районів ОСОБА_5 України в Запорізькій області (а.с.103).
Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що 24.08.2009 з місця паркування поблизу воріт на територію санаторію «Шкло», що в смт. Шкло, Яворівського району, Львівської області, невідома особа незаконно заволоділа автомобілем марки Nissan Note, що належить гр. ОСОБА_1, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 03.09.2009 (а.с.21). На момент розгляду справи, автомобіль Nissan Note, який належав позивачу знайдено не було, що підтверджується постановою про зупинення досудового слідства (а.с.22).
З матеріалів справи судом встановлено, що автомобіль Nissan Note був застрахований позивачем за договором добровільного страхування автотранспорту від 29.01.2008 №119-1-0388, відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що виникли, серед іншого, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом (а.с.27-32).
В матеріалах справи міститься заява позивача про страховий випадок, в якій позивач повідомляє страхову компанію про настання страхового випадку, а саме незаконне заволодіння автомобілем Nissan Note (а.с.23).
Відповідно до розділу 7 договору добровільного страхування автотранспорту від 29.01.2008 №119-1-0388, передбачено, що позивач у разі незаконного заволодіння транспортним засобом зобов'язаний здійснити документальну передачу права власності на автомобіль від власника до страховика.
Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивачем документально не передано права власності на автомобіль Nissan Note, оскільки такі посилання відповідача ґрунтуються виключно на припущення, оскільки до матеріалів справи відповідачем, на якого відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доводити правомірність своїх дій та рішень, не надано жодних доказів на підтвердження встановлення таких обставин (направлення запитів до страхової компанії щодо встановлення факту передачі права власності на автомобіль від позивача до страхувальника, тощо).
Крім того, суд зазначає, що той факт, що на момент проведення перевірки позивача на нього було зареєстровано автомобіль Nissan Note, жодним чином не свідчить про відсутність факту передачі права власності на автомобіль від позивача до страхувальника, оскільки таке право власності могло бути передано за договором, проте, з незалежних від позивача підстав перереєстрація транспортного засобу страхувальником могла не здійснюватись.
Також, суд звертає увагу на те, що порядок перереєстрації транспортних засобів, що переходять у власність страховиків після виплати страхувальникам повної страхової суми, має певні особливості.
Так, пунктом 44 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, передбачено, що зняття з обліку транспортних засобів може проводитися довіреними особами страховиків на підставі засвідчених в установленому порядку копій договорів страхування, у яких обов'язково зазначається, що після виплати страхувальниками повної страхової суми транспортні засоби переходять у власність страховиків, а також на підставі довідки банку про повну виплату страхувальниками страхової суми та свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач цілком об'єктивно мав право вважати, що автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, на момент подання декларації за 2014 рік, не належав йому на праві власності чи праві користування.
Крім того, з системного аналізу положень Закону України “Про очищення влади” та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, суд доходить висновку, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути підставою для застосування Закону України “Про очищення влади” в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
З оскаржуваного висновку судом встановлено, що за результатами перевірки позивача підтвердних документів встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України “Про очищення влади”, відповідає наявній інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
Враховуючи наведене, на переконання суду, не зазначення ОСОБА_1 відомостей про транспортний засіб Nissan Note, не може бути належною підставою для застосування до позивача негативних наслідків, передбачених Законом України “Про очищення влади”.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що основною метою перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України “Про очищення влади” є недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а не контроль за правильністю заповнення державними службовцями та іншими посадовими особами, які виконують функції держави, декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкликати з Міністерства юстиції України та Чернігівського районного суду Запорізької області висновок від 18.06.2015 за №2180/10/08-33-17-02-16 про результати перевірки достовірностей відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII стосовно ОСОБА_1 - судді Чернігівського районного суду Запорізької області (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), суд зазначає наступне.
По-перше, враховуючи викладений висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного висновку, позовні вимоги про відкликання такого висновку з Міністерства юстиції України та Чернігівського районного суду Запорізької області не відновлять порушених прав та законних інтересів позивача, оскільки такий висновок не створює жодних правових наслідків для позивача.
По-друге, частинами 11 та 13 статті 5 Закону України «Про очищення влади» прямо передбачено обов'язок контролюючого органу, який проводив перевірку надіслати висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки, а у разі встановлення під час перевірки професійного судді недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України.
За таких обставин, у зв'язку з встановленням відповідачем, під час проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», висновку про зазначення позивачем в декларації за 2014 рік недостовірних відомостей, який був спростований в ході судового розгляду, відповідачем правомірно направлено результати перевірки за належністю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного висновку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного висновку відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 18.06.2015 року №2180/10/08-33-17-02-16.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 24 грн. 36 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Шара