12 жовтня 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2586/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
свідка ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лікарсько-консультативної комісії при дитячій поліклініці Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Управління охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лікарсько-консультативної комісії при дитячій поліклініці Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Управління охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації про визнання дій щодо відмови у видачі довідки про можливість відвідування дошкільного навчального закладу ОСОБА_4 неправомірними та зобов'язання вчинити дії, а саме: зробити запис в медичній картці ОСОБА_4 за формою №026/о, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад та видати про це відповідну довідку.
Позовні вимоги вмотивовані наступним:
- керуючись своїм конституційним правом позивач відмовився від вакцинації ОСОБА_4 в зв'язку з обмеженістю інформації про дію вакцини на дітей та її наслідки;
- на засіданні лікарсько-консультативної комісії 17.08.2011р., незважаючи на те, що дитина визнана здоровою, було відмовлено у видачі довідки про можливість відвідування дитячого дошкільного навчального закладу, а лише внесено у медичну картку запис про відмову батьків від щеплень;
- право на відмову батьків від щеплень своїм дітям закріплене в Положенні про організацію і проведення профілактичних щеплень і дана відмова не може бути підставою для обмеження їх прав та інтересів.
Позивач в судових засіданнях повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та додатково зазначив, що право дитини на освіту закріплене в Конституції України, норми якої є нормами прямої дії; рішенням Конституційного Суду України офіційно розтлумачено доступність освіти як конституційну гарантію реалізації права на освіту на принципах рівності, а тому обмеження цього права можливе лише в умовах надзвичайного чи воєнного станів, в іншому ж випадку стаття 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відносно заборони відвідування дошкільних навчальних закладів дітьми, які не отримали профілактичних щеплень суперечить Конституції України.
Представник відповідача в судових засіданнях проти адміністративного позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи тим, що відповідач не вправі видавати будь-які довідки щодо можливості відвідування дитиною ДНЗ у випадку неотримання профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, оскільки ця заборона прямо передбачена ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». При цьому вирішення питання видачі довідки чи відмови у видачі певної довідки жодним чином не порушує конституційне право дитини на освіту, оскільки дані правовідносини регулюються іншими правовими нормами.
Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:
17.08.2011р. лікарсько-консультативною комісією при дитячій поліклініці Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Управління охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації (далі - ЛКК) проведено засідання, за наслідками якого в медичну картку ОСОБА_4, 01.05.2008р.н., в розділі «Профілактичні щеплення» внесено запис: «Дитина не привита в зв'язку з відмовою батьків»!
Допитана в судовому засіданні 12.10.2011р. в якості свідка голова ЛКК - ОСОБА_3 повідомила суду, що дійсно при проведенні засідання комісії на підставі записів в медичній картці форми №026/о було встановлено, що ОСОБА_4 є здоровою, однак жодних щеплень не отримувала в зв'язку з відмовою батьків, про що й було вчинено запис в даній картці. Крім того, свідок зазначила, що довідка щодо можливості відвідування дошкільного навчального закладу (далі - ДНЗ) може бути видана дитині лише після того як дитина почала навчання в ДНЗ, але за станом здоров'я чи з будь-яких інших причин тривалий час його не відвідувала (перерва у відвідуванні), а у випадку прийому дитини до ДНЗ комісія жодних довідок не видає і лише вносить дані щодо наявності (відсутності) щеплень згідно з календарем щеплень.
Відповідно до ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я громадяни України зобов'язані піклуватися про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, у передбачених законом випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» громадяни зобов'язані піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках. Як передбачено ч. 1 ст. 27 цього ж Закону, профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Згідно із ч. 2 ст. 15 цього ж Закону дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
Згідно зі статтею 41 цього Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
За таких обставин, суд вважає, що дії членів лікарсько-консультативної комісії відповідали вимогам законодавства, оскільки зазначення в медичній картці дитини форми №026/о будь-яких інших даних окрім інформації про проведення профілактичних щеплень відповідно до календаря щеплень чи відмови батьків від проведення таких щеплень суперечитиме Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Посилання ж позивача на те пункт 6 розділу І Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 р. N 434, який передбачає, що питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, судом до уваги не приймається, оскільки в даному випадку прийняття ЛКК рішення іншого ніж відмова у можливості відвідування дитиною ДНЗ прямо суперечитиме ч.2 ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і буде підставою для притягнення винних осіб до відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст.8 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд також не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем права на освіту ОСОБА_4, яке передбачене Конституцією оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання, а тому відвідування дошкільних навчальних закладів дітьми, які не пройшли обов'язкових профілактичних щеплень, порушуватиме права інших дітей, що пройшли такі щеплення, на безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.
Відповідно до ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р. Законом України №475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
З огляду зміст зазначеної норми, суд вважає посилання позивача на дискримінацію, що полягає у відмові від доступу до отримання освіти чи будь-які порушення права дитини на освіту, такими, що не відповідають дійсності, та, відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 9, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 17 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук