про залишення позовної заяви без руху
24 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/3109/11
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно визначення даному ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юстиції (адміністративна справа) представляє собою переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами частини 3 статті 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Закон України “Про державну виконавчу службу”, визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.
Статтею 3 цього Закону встановлено виключний перелік органів державної виконавчої служби, якими є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
З наведеного вбачається, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який по даній справі виступає в якості відповідача, не є самостійним органом державної виконавчої служби, а тому, не може виступати в спірних правовідносинах в адміністративному судочинстві в якості окремого, незалежного суб'єкта владних повноважень, чиї дії та рішення оскаржує позивач.
Аналогічна позиція приводиться також і в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби”, в якій зазначено, що структурні підрозділи державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі гне визначені Законом України “Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі. Тому відповідача у справі слід залучати відповідно Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи ДВС ГУЮ Міністерства юстиції а АРК, головних управлінь в областях, містах Києві та Севастополі.
Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (а.с.50 КАС України).
Відповідно до ст.52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що за правилами пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються, зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В порушення викладеного, в позовній заяві позивач визначає у якості відповідача відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а прохальній її частині просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та скасувати постанову від 06.06.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 26975179, винесену нею.
Таким чином, позивач, визначивши відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, позивачем в своїй заяві не вказав зміст позовних вимог щодо даного відповідача, що є порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України.
Отже, при оформленні позовної заяви, викладенні обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачу необхідно більш детально підійти до визначення, з відповідним посиланням на чинне законодавство України, підстав протиправності рішення відповідача, визначитись щодо належного позивача та сформулювати щодо нього позовні вимоги.
Стаття 106 КАС України не містить виключень і поширюється на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання її положень свідчить про її невідповідність вимогам Закону
Вищезазначені обставини позбавляють суд можливості вирішити питання щодо відкриття провадження по справі.
За правилами визначеними частиною 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених в статті 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись статтею 108 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Надати позивачу строк до 11.06.2011 року для усунення недоліків позовної заяви.
3. Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна