11 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/3/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,
з участю позивача ОСОБА_1,
свідка ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Луцького міського центру зайнятості за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача зняти з реєстрації трудовий договір між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та вчинити відповідний запис у трудовій книжці книжці позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 07.08.2007 року був укладений трудовий договір, який був зареєстрований відповідачем 07.08.2007 року за №2312. З липня 2008 року фактично було припинено трудові відносини між позивачем та ОСОБА_3. Позивач неодноразово намагалась зв'язатись з роботодавцем щодо звільнення її з роботи та розірвання трудового договору. Позивачем після фактичного припинення трудових відносин надсилались рекомендованою кореспонденцію на адресу роботодавця заяви про звільнення за власним бажанням. Відповіді на свої звернення позивач не отримала, рекомендований лист із заявою про звільнення за власним бажанням повернувся із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» . В листопаді 2010 року позивач звернулась до відповідача із заявою про розірвання трудового договору, однак отримала відмову. Вважає таку відмову неправомірною та такою, що порушує її права та інтереси, оскільки трудові відносини між нею та ОСОБА_3 було припинено.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та додатково пояснила, що трудові відносини між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 фактично припинилися з 01.01.2010 року.
Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Відповідно до частини 4 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом було постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що вона працювала разом з позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Починаючи з 01.01.2010 року вона та позивач припинили трудові відносини із роботодавцем. Також свідок показала, що на сьогоднішній день ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання за межі України.
Заслухавши пояснення позивача та свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково. При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24-1 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року №260 було затверджено Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (надалі - Порядок). Зазначений Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку, укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Як встановлено судом трудовий договір між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 07.08.2007 року був зареєстрований у Луцькому міському центрі зайнятості 07.08.2007 року за №2312.
Пунктами 8, 9 Порядку визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа (роботодавець) робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір; відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.
Таким чином, Порядком передбачено можливість зняття з реєстрації трудового договору розірваного за згодою обох сторін та не передбачено порядку зняття з реєстрації трудового договору розірваного з ініціативи працівника без згоди роботодавця.
Однак, частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Як було встановлено судом позивач не лише фактично припинила будь-які відносини з роботодавцем, але й після припинення трудових відносин докладала зусиль для формального розірвання трудового договору укладеного між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Таким чином, на день звернення (листопад місяць 2010 року) позивача до відповідача із заявою про зняття з реєстрації трудового договору між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зазначений трудовий договір було фактично розірвано з ініціативи працівника.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що трудовий договір між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 07.08.2007 року зареєстрований Луцьким міським центром зайнятості 07.08.2007 року за №2312 належить зняти з реєстрації, як фактично розірваний.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити у трудовій книжці позивача запис про зняття з реєстрації трудового договору, то така позовна вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 Порядку, за зверненням працівника, який не був присутній під час зняття трудового договору з реєстрації, посадова особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення робить відповідну відмітку у виданому йому примірнику трудового договору та засвідчує у трудовій книжці запис про звільнення з роботи, внесений фізичною особою.
Таким чином, умовою внесення запису в трудову книжку є зняття з реєстрації трудового договору та звернення працівника. На момент розгляду даної справи зазначені умови не було дотримано і отже були відсутні підстави для вчинення посадовими особами відповідача відповідного запису до трудової книжки позивача.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Кодексу законів про працю України, Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за №554/5745,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Луцький міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 07.08.2010 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Генадієвною зареєстрований 07.08.2010 року за №2312.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер