"30" вересня 2015 р.Справа № 916/3017/15
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ"
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
В судових засіданнях приймали участь представник
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 13.08.2015р.
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 85 040,40грн., які складаються з суми пені 13 468,83грн., інфляційні витрати 66 948,88грн. та 3% річних 4622,69грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. порушено провадження у справі №916/3017/15.
20.08.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2015р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 05.10.2015р.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 30.09.2015р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
02.10.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ" (замовник) було укладено договір про виконання транспортних послуг №02/10-13, відповідно до умов якого виконавець бере на себе обов'язки надати замовнику послуги по перевезенню автомобільним транспортом газів вуглеводневих скраплених паливних для комунально-побутового споживання - в подальшому товар. Виконавець надає послуги замовнику на підставі чинної ліцензії на перевезення вантажів.
Відповідно до п. 1.2 договору від 02.10.2013р., замовник бере на себе обов'язки своєчасно та в повному обсязі за свій рахунок оплатити послуги по перевезенню товару.
Згідно з п. 3.3 договору від 02.10.2013р., попередня та/або оплата за надані послуги проводиться на основі виставленого виконавцем попереднього рахунку.
Пунктом 3.4 договору від 02.10.2013р. передбачено, що грошові кошти надсилаються на розрахунковий рахунок виконавця, на протязі 3 банківських днів за дати надходження попереднього рахунку на оплату.
Згідно з п. 3.6 договору від 02.10.2013р., остаточний розрахунок за послуги проводиться після виконання об'єму робіт, обумовлених заявкою замовника згідно п. 2.2, на основі кінцевого рахунку виконавця. Замовник на протязі 5 банківських днів проводить кінцевий розрахунок за надані послуги згідно рахунку, наданого виконавцем та підтвердженого товарно-транспортними накладними, з відповідними відмітками про одержання товару.
Відповідно до п. 5.2 договору від 02.10.2013р., в підтвердження виконання умов цього договору та/або заявок до нього виконавець та замовник складають акт наданих послуг за звітний календарний місяць.
Умовами п. 10.1 договору від 02.10.2013р. передбачено, що цей договір вступає в силу згідно умов п. 1.3 і діє до 02.10.2014р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його виконання.
На виконання умов договору були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ- 0000038, №ОУ- 0000039, №ОУ- 0000040, №ОУ- 0000041, №ОУ- 0000042, №ОУ- 0000043, №ОУ- 0000044, №ОУ- 0000045, №ОУ- 0000046, №ОУ- 0000047, №ОУ- 0000048, №ОУ- 0000049, №ОУ- 0000050, №ОУ- 0000051, №ОУ- 0000052, №ОУ- 0000053, №ОУ- 0000054, №ОУ- 0000055, №ОУ- 0000056, №ОУ- 0000057, №ОУ- 0000082, №ОУ- 0000083, №ОУ- 0000093, загальна вартість яких складає 159373,20грн.
Однак в порушення умов договору, відповідач розрахувався лише частково за надані послуги та сплатив лише 34373,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №2992 від 11.12.2014р. на суму 5000грн., №2741 від 16.09.2014р. на суму 10000грн., та №2398 від 12.06.2014р. на суму 19373,20грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 125000грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2015р. позов задоволено. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ" (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 15/2, код ЄДРПОУ 31601073, п/р НОМЕР_1 у ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ Одеської області, МФО 328168) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71709, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Толстого, 85, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) суму основного боргу у розмірі 125000(сто двадцять п'ять тисяч)грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот)грн.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.2 договору від 02.10.2013р., у випадку порушення замовником умов оплати за послуги, порушення строків платежу, згідно наданого виконавцем рахунку, замовник відшкодовує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.
Таким чином, сума пені складає 13 468,83грн., інфляційні витрати 66 948,88грн. та 3% річних 4622,69грн.
Враховуючи вищевикладене, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 85 040,40грн., які складаються з суми пені 13 468,83грн., інфляційні витрати 66 948,88грн. та 3% річних 4622,69грн.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Відповідно до п. 6.2 договору від 02.10.2013р., у випадку порушення замовником умов оплати за послуги, порушення строків платежу, згідно наданого виконавцем рахунку, замовник відшкодовує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.
За порушення зобов'язань за договором від 02.10.2013р. позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 13 468,83 грн., судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційні витрати, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 4622,69грн. та інфляційні витрати в сумі 66 948,88грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 4622,69грн. та інфляційні витрати в сумі 66 948,88грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІСТ-СІМ" (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 15/2, код ЄДРПОУ 31601073, п/р НОМЕР_1 у ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ Одеської області, МФО 328168) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71709, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Толстого, 85, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) - штрафні санкції в розмірі 85 040,40грн., які складаються з суми пені 13 468,83грн., інфляційні витрати 66 948,88грн. та 3% річних 4622,69грн.; судовий збір у розмірі 1827грн.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02 жовтня 2015 р.
Суддя О.Ю. Оборотова