ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2015Справа №910/19035/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Нова» про відшкодування шкоди в порядку регресу 23 101,48 грн., за участю представників позивача - Сидорук Н.В., довіреність №671/18 від 20.03.2015 року, відповідача - не з'явився.
У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 23 101,48 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.11.2014 року в м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Шевролет», д.н. АА 1018 СВ, яким керував Кобзар Євген Юрійович.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 23 101,48 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. Кобзара Євгена Юрійовича було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія «Нова».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.09.2015 року.
Представником відповідача 21.09.2015 року через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову.
21.09.2015 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки ВДАІ Деснянського РУГУМВС України в м. Києві та постанови Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2014 року, 23.11.2014 року в м. Києві, Кобзар Євген Юрійович, керуючи автомобілем «Шевролет», д.н. АА 1018 СВ, порушив п. 2.3 б), 8.10 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2014 року Кобзара Євгена Юрійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №3680874/05АВ від 08.01.2014 року.
Відповідно до рахунку №123011175 від 27.11.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ, в результаті його пошкодження при ДТП склала 24 830,23 грн.
Як вбачається з страхового акту від 20.01.2015 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 23 101,48 грн.
Зазначені кошти в розмірі 23 101,48 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №154 798 від 02.02.2015 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Шевролет», д.н. АА 1018 СВ, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ, керував Кобзар Євген Юрійович.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Шевролет», д.н. АА 1018 СВ, Кобзара Євгена Юрійовича встановлена у судовому порядку.
Тому, Кобзар Євген Юрійович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/4031918 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Шевролет», д.н. АА 1018 СВ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 00,00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Шкода» д.н. АА 0375 ЕХ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/4031918 позов підлягає задоволенню у розмірі 23 101,48 грн.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми страхового відшкодування є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 23 101,48 грн. (23 101,48 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 00, 00 грн. (франшиза).
Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте доводи відповідача про те, що страхове відшкодування відповідач повинен сплатити у розмірі 18 728,06 грн. відповідно до звіту про оцінку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) судом не приймаються, оскільки Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 910/7163/14, правовий висновок у якій має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Нова» (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 7-в; код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код 20474912) 23 101 (двадцять три тисячі сто одна) грн. 48 коп. страхового відшкодування та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 28.09.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна