ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.09.2015Справа №910/19484/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/19484/15
За позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова
компанія «АСКА»;
до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова
компанія»;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1;
про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_1
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 1000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору № 3040541 страхування транспортного засобу від 03.09.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідач заяву позивача про задоволення регресних вимог не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/19484/15 та призначено її розгляд на 27.08.2015р.
Присутній у судовому засіданні 27.08.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015р. розгляд справи відкладений на 24.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, та неподанням витребуваних судом доказів.
Представник позивача в судове засідання 24.09.2015р. не з'явився.
Третя особа в судовому засіданні надала суду копію полісу № АЕ/1300300 для доручення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.07.2015р. та ухвали від 27.08.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 30.07.2015р. та ухвалу від 27.08.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30.04.2013р. у справі №753/5962/13-п вбачається, що 06.04.2013р. о 09 год. 00 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, по автодорозі Київ - Харків (е/о №79), не врахував дорожню обстановку, погодні умови, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль застрахований у приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на підставі Договору № 3040541 страхування транспортного засобу від 03.09.2012р.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу № 05В/04/13 від 22.04.2013р., складеного суб'єктом оціночної діяльності.
Позивачем було складено страховий акт № 3051 від 31.05.2013р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6750,86 грн.
Кошти в розмірі 6750,86 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 7093 від 05.07.2013р. на рахунок СПД ОСОБА_3, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11 146,09 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, застрахована у приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1300300.
Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/1300300, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1300300, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2014р. у справі № 910/23873/14 задоволено позовні вимоги ПрАТ «УАСК «АСКА» до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 5750,86 грн. - відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої застрахованою відповідачем згідно з полісом № АЕ/1300300 цивільно-правовою відповідальністю власника транспортного засобу «Nissan», державний номер НОМЕР_2.
При цьому, у вказаному рішенні судом було встановлено, що розмір франшизи, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1300300, встановлено в розмірі 1000,00 грн., внаслідок чого присуджене до стягнення страхове відшкодування судом при винесенні рішення було зменшено на його суму - 1000,00 грн.
Однак, як зазначає позивач у позові, звертаючись до винної у скоєнні ДТП особи - ОСОБА_1, з пропозицією сплатити суму франшизи за полісом № АЕ/1300300, останній надав позивачу копію полісу № АЕ/1300300, в якому сума франшизи складає 0,00 грн.
У зв'язку з чим, позивачем було надіслано відповідачу заяву за № 146-17/17 від 11.02.2015р. про доплату страхового відшкодування в сумі 1000,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 21.02.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи.
Проте, отримавши зазначену вище вимогу, відповідач суми страхового відшкодування в розмірі 1000,00 грн. не виплатив.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся з позов до суду та просить стягнути з відповідача 1000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Дійсно, залучена до участі у справі третя особа на вимогу ухвали суду подав поліс №АЕ/1300300, згідно якого вбачається, що розмір франшизи складає 0,00 грн.
Водночас, суд враховуючи встановлені Господарським судом міста Києва у справі №910/23873/14 факти, зокрема, на підставі відповіді МТСБУ, яка була отримана на запит суду.
Крім того, у межах розгляду даної справи, також на запит суду отримано відповідь МТСБУ вих. № 7/2-28/22076 від 07.08.20152р., згідно якої розмір франшизи за полісом №АЕ/1300300 складає 1000,00 грн.
Відтак, з урахуванням положень статті 35 ГПК України, суд дійшов висновку, що судом у межах розгляду справи № 910/23873/14 вже було встановлено визначений полісом № АЕ/1300300 розмір франшизи в сумі 1000,00 грн., а тому встановлення або спростування цього факту не може бути предметом розгляду в межах окремої справи, результатами розгляду якої ймовірне прийняття рішення щодо задоволення позовної вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 1000,00 грн.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу позивача, що зважаючи на те, що факт наявності виправлень до полісу № АЕ/1300300 щодо розміру франшизи в сумі 0,00 грн. став відомий вже після винесення рішення у справі № 910/26873/14, проте існував на час прийняття даного рішення суду, така обставина може слугувати підставою для звернення до суду з відповідною заявою та переглядом рішення по даній справі за нововиявленими обставинами.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не вбачає підстав для їх задоволення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються при відмові в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 29.09.2015р.
Суддя А.І. Привалов