ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.09.2015Справа №910/20320/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/20320/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина"
до приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року"
про стягнення 2 506 565,48 грн.
Представники сторін:
від позивача:Шамко О.Б., дов. № 1522 від 15.05.2015р.
відповідача:Бабій Х.В., дов. № юр175-12/14 від 18.12.2015р.
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (надалі - позивач) з позовом до приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року" (надалі - відповідач) про стягнення 2 506 565,48 грн.,
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 23 від 04.02.2015р., внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 2 220 000,00 грн., за порушення сплати якої позивачем додатково нараховані: 300 000,00 грн. штраф та 6 565,48 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20320/15 та призначено її розгляд на 17.09.2015р.
До початку розгляду справи позивач 17.09.2015р. через канцелярію суду подав витребувані судом докази, а також в порядку ст. 22 ГПК України, заяву за № 2507 від 15.09.2015р. про зменшення розміру позовних вимог, якою, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, просив стягнути з відповідача 1 920 000,00 грн. основного боргу, 300 000,00 грн. штрафу і 6 565,48 грн. 3% річних. Водночас, позивач також подав заяву за № 2532 від 16.09.2015р., якою зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 900 000 грн., 300 000,00 грн. штрафу і 6 565,48 грн. 3% річних.
Присутнім у судовому засіданні 17.09.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви за № 2532 від 16.09.2015р. про зменшення розміру позовних вимог та з підстав наведених у позові.
Враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, що ціну позову вказує позивач, суд приймає заяву № 2532 від 17.09.2015р. про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та вирішує спір в межах нової ціни позову, визначеної позивачем, в розмірі 1 900 000 грн. основного боргу, 300 000,00 грн. штрафу та 6 565,48 грн. 3% річних.
Представник відповідача в засідання суду подав документи, витребувані судом, проти позову не заперечив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.02.2015р. між позивачем (за договором - позикодавець) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 23, за умовами якого позикодавець надає позичальникові, а позичальник отримує від позикодавця, поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору, поворотна фінансова допомога за цим договором визначається - сума коштів, що надійшли платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно п. 1.8 договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму наданої фінансової допомоги в повному обсязі в термін до 01 липня 2015 року.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2015р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до повного їх виконання (п. 5.1 договору).
Позивач на виконання умов договору перерахував 04.02.2015р. на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 15.07.2015р.
Відповідач в порушення умов договору позику у визначений строк та у повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим позивач 07.07.2015р. рекомендованою поштою надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 1870 від 06.07.2015р., якою просив повернути грошові кошти та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання.
Зазначена вимога отримана відповідачем 08.07.2015р., про що свідчить підпис повноважної особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №14001 01197796 від 07.07.2015р. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та в повному обсязі грошові кошти не повернув, перерахувавши на користь позивача грошові кошти лише в сумі 1 100 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за період з 01.04.2015р. по 16.09.2015р., оригінали яких залучені до матеріалів справи, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1 900 000,00 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Виходячи з умов укладеного сторонами договору № 23 від 04.02.2015р., останній за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Суд відзначає, що жодних доказів відносно повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі 1 900 000,00 грн. сторонами спору під час розгляду справи представлено не було.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1 900 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 300 000,00 грн., та 3% річних у сумі 6 565,48 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.1 договору, при простроченні повернення фінансової допомоги (її частини), позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від суми фінансової допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу задовольняє його в сумі 300000,00грн.
Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача про стягнення 6 565,48 грн. 3% річних, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірними.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (14011, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, 100; код ЄДРПОУ 35237656) 1 900 000,00 грн. - заборгованості, 300 000,00 грн. - штрафу, 6 565 грн. 48 коп. - 3% річних, 44 131 грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (14011, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, 100; код ЄДРПОУ 35237656) з Державного бюджету України 8333 грн. 86 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 2997 від 15.07.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/20320/15.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.09.2015р.
Суддя А.І. Привалов